З початком повномасштабного вторгнення Росії до України наші жінки перестали стріляти в чоловічі серця лише у переносному значенні. Відтепер кожна охоча може це зробити на полі бою, у поєдинку з окупантом. І одна із таких — снайперка Ольга, яка без військової фахової освіти та досвіду захищає нашу країну на передовій.
Спочатку вона виконувала всі завдання на рівні з іншими бійцями. А потім дізналася, що підрозділу потрібні снайпери.
Жінка зізнається, що рішення піти на службу не було спонтанним чи необдуманим: ні, вона давно виважувала свої кроки у військовій сфері, але її стримував маленький син. Тепер він виріс, і Ольга пішла воювати.
— 24 лютого я довго над подальшим не думала: наступного дня я вже була у військкоматі, а ще через день — була у частині.
Снайпер — це не лише про вміння добре стріляти. До снайперів відбирають тих, хто вміє мислити неординарно, вирізняється витривалістю та швидко ухвалює рішення. Тут важливо також, аби команда чи пара снайперів вміла розумітися з пів слова.
Снайперка зізнається — важко буває і тепер, адже жінка й досі навчається цієї справи, але найдужче вона пам’ятатиме свій перший обстріл.
Тоді був мій перший день служби. Я вийшла на позицію, де до ворога було дуже близько, почався гранатометний шквал. Мені було дуже страшно — і не вірте нікому, хто каже, що сам він ніколи не боявся.
Своїм атрибутом, безсумнівно, вважає власну зброю. Каже, що для снайпера це — майже все. І для снайпера гвинтівка завжди одна-єдина.
— Я не їжджу на одне завдання з такою гвинтівкою, а на друге — з іншою. Бо тут прораховується все: вага, як ти тримаєш зброю, як ти звикаєш стріляти, наскільки зручно займати позиції. Це наче з людиною, справді.
Pexels
А ще снайперка зізнається, що командири навіть змушували зі зброєю спати та ходити до туалету, аби військові наскільки звикли до своїх гвинтівок, щоб могли їх відчувати за будь-яких обставин.
— Я завжди довго і ретельно готуюся до бою. Страх померти у мене, звісно, є. Але більше я боюся за побратимів і стежу, аби від мене була максимальна віддача на завданнях.
Разом з тим, Ольга вірна своїй державі до кісточок пальців, каже вона. Для неї стріляти уже стало заняттям для душі — вона захоплюється тим, що це приносить користь державі.
Так, тут присутній адреналін. Але коли ти намагаєшся допомогти своїм побратимам, своїй державі, то забуваєш про все навколо. Бо я знаю, що я також можу виконати мрію багатьох українців.
А ось одна із таких мрій українців ранком 8 жовтня таки збулася: що відомо про вибух на Кримському мосту та які версії пропонує російська пропаганда — читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!