Кохання, яке обіймає душею: як Надія не залишає свого Олександра після поранення

Кохання — в горі, і в радості. З початком війни тисячі сімей на власному досвіді дізналися всі випробування горя, яке вони не обирали. Олександр знайшов свою Надію у девʼятому класі. Нині Надія стала його головною опорою після втрати обох рук на Курщині.

Він не може її обіймати, але кохає. Як і вона його. Цю історію розповіли в Армія.Inform, а ми переповідаємо найцікавіше далі у матеріалі.

Вистачило на шість днів

Олександр та Надія познайомилися завдяки брату дівчини. Вона навчалася у девʼятому класі, а він — на чотири роки старший, служив в армії. Завʼязалися стосунки, Надія їздила до коханого у Пирятин, де він працював після служби.

Зрештою, на її день народження чоловік освідчився. За місяць зіграли весілля. За рік жінка народила свого первістка, а ще за вісім — другого сина. Сімʼя жила цивільним життям до 2024 року.

Після оновлення військово-облікових даних чоловікові прийшла бойова повістка, після чого місяць проходив навчання на Чернігівщині, доукомплектацію у Кривому Розі, а звідти — у Курську область, гранатометником.

За шість днів військових відправили на посадку, де, як виявилося, сиділи окупанти. Росіяни відкрили мінометний вогонь, внаслідок чого Олександр отримав поранення руки.

— Першою була поранена правиця. Поки йшли з евакуацією, буквально за десять хвилин прилетів міномет. Якраз потемніло, прилетіли FPV з камерами та почали крити. Я ще правильно сховався, в ямку…

І дякую побратиму на псевдо Батя. Якби не він — я б там і залишився. Він мене витягнув і затягнув в евакуаційний транспорт, — розповідає військовий.

Побратими наклали Олександру турнікет. Через затримку з евакуацією, турнікет був на руці чоловіка протягом 34 годин.

Якби все було швидше, праву руку врятували б, — каже він.

Після поранення та ампутації обох верхніх кінцівок Олександр проходить тривале лікування та реабілітацію.

Читати на тему

Понад 20 тис. кілометрів назустріч одне одному: історія кохання під час війни

За час їхніх стосунків закохані проїхали назустріч одне одному понад 20,6 тис. кілометрів!

Він не одразу зізнався дружині про те, що сталося. Зателефонував після реанімації, сказав, що все добре. А надвечір знову подзвонив і сказав: “Мені немає чим тебе обійняти”.

— Я була рада, що він живий. Поки був на позиціях, я плакала кожен день. Коли дізналася, що поранений, — не плакала. Приїхала в Київ, побачила його, і теж не плакала, — твердо каже жінка.

Наразі вона залишилася без роботи, звільнили за два тижні після 17 років роботи на одному місці. Та вона — поруч із коханим.

Пара вже має плани. Зокрема, вони подали заявку на протезування від Орто-про. На ліву руку буде механіка, доки не сформується кукса, а на праву — біоніка.

Він хоче навчитися працювати новими руками. А Надія має велике бажання розводити хризантеми — на попередній роботі вона також розводила квіти.

— Хочу закупити такі хризантеми, яких ще ні в кого немає. І розводити їх. Робота має бути така, щоб бути вдома. Поруч із чоловіком, — додає Надія.

Раніше ми розповідали тобі історію кохання Богдана та Каті, яких розділив полон. Як дівчина чекає свого коханого, читай за посиланням.

Головне фото: Олена Худякова/АрміяInform

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!