Доводилося повзати по трупах: як Козак рятував поранених на лівому березі Дніпра

Війна не дає права на помилку. Вона змушує діяти швидко, чітко, без страху і сумнівів. У такі моменти людина покладається не на знання з підручників, а на набуті роками навички.

Саме так вважає головний сержант мінометної батареї 126 окремої бригади 30 корпусу морської піхоти Дмитро на псевдо Козак. Саме ці навички допомогли йому врятувати життя військових під час бойової операції на лівому березі Дніпра, розповіла АрміяInform.

Випробування островом

Бойовий вихід на лівий берег Дніпра мав стати черговим випробуванням для Дмитра та його побратимів. Вони прибули на тимчасовий плацдарм — маленький острів, з якого мали підтримувати піхоту.

Але ворог швидко зрозумів стратегічне значення цієї ділянки та почав безжальний вогневий тиск. Танки, міномети, артилерія, дрони — усе було спрямоване на те, щоб знищити українських захисників.

Три доби Козак разом із побратимами евакуйовував поранених, переносив загиблих і водночас тримав оборону. Жодних укриттів, лише тимчасові льожки в болотистій місцевості. Під час операції він дістав не одну контузію, але продовжував працювати.

— Коли довкола тебе хаос, треба діяти швидко і рішуче, бо кожна секунда має значення.

Я ніколи не думав, що мені доведеться повзати по трупах, що в мене будуть мізки іншої людини на бороді.

Читати на тему

Це закон філософії, коли кількість переходить в якість: Ігор Скибюк про роботу десантників на передовій

Про Курську операцію та мотивацію ДШВ: читай у матеріалі.

Рятівник під вогнем

Однією з найскладніших ситуацій стала евакуація важкопораненого бійця на псевдо Псих. Його привалило уламками укриття після влучання ворожого снаряда. Козак і його колега Крюгер дві години тягнули бійця через багнюку, пробираючись під обстрілами.

— Я тоді навіть не помічав, що ми втратили взуття, що пальці на руках були порізані до кісток. Ми мали лише одну мету: врятувати пораненого.

Коли вороги зрозуміли, що українці використовують острів як перевалочний пункт, почалися ще жорсткіші атаки. Вони били всім, що мали. Але навіть у таких умовах Козак разом із побратимами змогли евакуювати своїх загиблих та поранених.

Ми нікого не залишили. Це було найголовніше.

Філософія морпіха

За проявлений героїзм Козак отримав орден За мужність. Але для нього найважливішою нагородою стало врятоване життя кожного побратима. Нині він продовжує службу як головний сержант мінометної батареї та передає свій досвід молодим бійцям.

— Треба вчитися, тренуватися, готуватися. Бо коли прийде той самий момент, у тебе не буде часу думати — ти діятимеш так, як навчився на практиці.

Також читай інтервʼю Юрія Жуковця про Курську операцію.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.