Ми були ще дітьми… Двоє підлітків вибралися з окупації та розповіли, як жилося в “ДНР”

Одним із завдань, яке Росія поставила перед посіпаками в окупації, стали репресії проти українського населення. Під ці дії попадають і неповнолітні: росіяни, не криючись, викрадають дітей, депортують їх на територію РФ, агітують вступати до лав Збройних сил та погрожують.

З окупованої Донецької області змогли виїхати двоє підлітків, щойно їм виповнилося 18 років. Факти змогли поспілкуватися з ними. Діти розповіли про життя в окупації та як росіяни намагаються “скріпити” два народи.

Головне із цієї розмови, переповідаємо далі у матеріалі.

Виїхали з окупації через десять років війни

Павло і Тетяна тимчасово проживають у транзитному центрі в Сумській області — молодь чекає на розвʼязання проблем із документами.

У ГО Плурітон їм надають всю підтримку та необхідний супровід. А підліткам вони допомогли виїхати з окупованої Донеччини.

Їхні рідні населені пункти перебувають під окупацією з 2014 року. Коли почалася війна, Тетяна та Павло були геть дітьми.

Більшу частину життя вони провели під російськими прапорами. Журналістам Тетяна каже: дійсно, вдома їх всюди оточували російські стяги, а також прапори так званої ДНР.

— Прапори “Великої імперії ДНР”, так, були. Над Пушиліним часто сміються. Але мені здається, що старше покоління, яке має це радянське виховання, десь 80% з них, сприймають його серйозно.

Молодшим — все одно на це, — визнає дівчина. Рідні не підтримали рішення Тетяни, не зрозуміли її бажання поїхати до України.

Читати на тему

Лікують від українства: окупанти на ТОТ відправляють дітей у психлікарні через “екстремізм”

Стало відомо, що росіяни переслідують дітей та підлітків з проукраїнськими поглядами на ТОТ та чинять проти них злочини.

На Донеччині ще чекають Україну

А ось Павлу було в цьому плані легше. До восьмого класу він розмовляв вдома українською.

Обоє підлітків вивчали соловʼїну у молодшій школі, а Тетяна навіть дивилася серіали українською.

У мене половина класу підтримувала Україну. Звісно, там є наші люди, які чекають на повернення України, однак більшість, на жаль — проросійські, — каже Павло.

Увесь цей час окупанти всіляко витісняли все українське. Була пропаганда “великої Росії”, їхніх традиційних цінностей та загалом всього російського.

Але 2022 рік став поворотним для обох. Тетяна тоді вперше почула відлуння вибухів і злякалася за рідних та друзів, які залишилися на підконтрольних Україні територіях.

Pexels

— У мене всі соцмережі були у повідомленнях, що Україну бомблять. Я дивилася на це і не розуміла, що коїться. Така злість зʼявилася… стало страшно за всіх людей: масові атаки, кудись просуваються (росіяни — ред.) й окуповують території.

На мою думку, тільки нелюди так можуть робити, — каже дівчина.

Павло, як тільки йому виповнилося 18, за допомогою волонтерів виїхав з окупації. Спочатку його з іншими охочими вивезли в Луганськ, звідти до Росії, потім була Білорусь, де хлопцю видали так званий білий паспорт (тимчасова посвідка), з якою він зміг приїхати додому — в Україну.

І хоча проблем зараз чимало, юнак та дівчина вже планують майбутнє та чекають на оформлення документів.

Кажуть, дихається тут легше, а до звуків вибухів вони звикли змалечку.

Нещодавно стало відомо, що окупанти вивозять українських школярів з Маріуполя до Росії: що відбувається та яка доля цих дітей, читай за посиланням.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!