Відро, кулемет і троє сміливців: як українські бійці хитрістю здолали ворога в нерівному бою

Старший солдат Владислав Базака, відомий під позивним Хрестик, нині проходить службу в Лубенському районному ТЦК та СП на Полтавщині.

Однак його шлях до тилу не був вибором — тяжке поранення змусило військового залишити передову.

У розмові з АрміяInform він поділився своєю історією: як прийшов до армії, чому вирішив повернутися у військо після повномасштабного вторгнення та як троє бійців змогли відбити атаку 25 російських окупантів завдяки винахідливості та бойовому братерству.

Від цивільного життя до війни

Владислав приєднався до ЗСУ у 2020 році під час строкової служби. На початку 2022-го він саме повертався до цивільного життя, плануючи працювати за кордоном. Проте плани змінилися після повномасштабного вторгнення.

— Перші дні я просто хотів побути з родиною. Але коли побачив, що на фронті воюють хлопці молодші за мене, мене почала гризти совість. Вони ризикували життям, а я залишався вдома. Тому вирішив зголоситися добровольцем, — розповідає він.

Фото: АрміяInform

Перше бойове хрещення

Попри попередню строкову службу, Владиславу довелося проходити додаткову підготовку, адже його призначили кулеметником.

Спершу йому видали старий кулемет Дегтярьова, що використовувався ще за часів Другої світової війни. Однак уже незабаром боєць опанував сучасніші моделі, що виявилося вкрай корисним у боях.

Перше бойове зіткнення для нього відбулося в липні 2022 року на Донецькому напрямку.

 — О четвертій ранку ми зайняли позиції, а вже зранку почався ворожий обстріл — міни, танки, фосфорні снаряди.

Це було справжнє пекло. Вперше в житті я відчув такий страх, — зізнається військовий.

Підтримка побратимів допомогла йому адаптуватися до війни. Владислав каже, що гумор та взаємопідтримка у підрозділі відігравали ключову роль у збереженні психологічної рівноваги.

Фото: АрміяInform

Читати на тему

Спершу ставилися, як до дитини: історія захисниці, яка подалася у військо в 18 років

Спершу її сприймали як дитину, доки не побачили результати роботи. Історія Юнги.

Унікальний бій: троє проти 25

Найбільш запам’яталася йому сутичка, коли вони з двома товаришами змогли стримати наступ 25 ворожих піхотинців.

Наш товариш Пуля помітив з дрона, що до нас рухається велика група противника. Він одразу почав скидати гранати, а я відкрив вогонь із кулемета, — згадує Владислав.

Бій відбувався на критично малій відстані — всього 50-60 метрів. Ситуація мала безнадійний вигляд, проте українські військові змогли знищити частину ворога і змусити решту відступити.

У цьому допомогла і хитрість: один із бійців прикріпив відро до дула автомата і відкрив вогонь. Це створило ефект роботи великокаліберного кулемета, що викликало паніку серед росіян.

Відро на автоматі звучало так, ніби працює Утьос (великокаліберний кулемет). Насправді ж це був звичайний Калашников, але окупанти перелякалися, — усміхається Владислав.

Фото: АрміяInform

Кулеметник, який не підвів

Протягом служби Хрестик випробував кілька видів кулеметів — радянський ПКМ, болгарський MG-1M та американський M240. Найкращим, за його словами, виявився саме M240.

Він ніколи не клинив. На відміну від радянських моделей, що мали проблеми із надійністю, цей кулемет показав себе чудово в обороні та навіть у штурмах, — пояснює боєць.

Важке поранення та служба в ТЦК

Влітку 2023 року в районі Великої Новосілки Владислав зазнав тяжкого поранення — закрита черепно-мозкова травма. Він втратив свідомість і прийшов до тями вже в машині евакуації.

Коли відкрив очі, перше, що спитав: “Ми свої чи орки?” Дуже боявся потрапити в полон, — згадує боєць.

Після реабілітації він більше не міг повернутися на передову, тож його перевели до Лубенського районного ТЦК.

У нашій роті охорони багато таких, як я — колишні фронтовики, які після поранень більше не можуть воювати. Але служба в ТЦК — це теж важлива частина оборони країни, — підкреслює він.

Фото: АрміяInform

Про ставлення до ТЦК: Люди накручені фейками

Останнім часом військовослужбовці ТЦК часто стають мішенню для критики. Владислав засмучений цим ставленням, адже знає реальну картину зсередини.

Мене обурює, коли нас називають “карателями”. Ми просто виконуємо свою роботу, яку теж хтось має робити. І багато з нас самі пройшли фронт, — каже він.

Боєць наголошує, що інформаційні маніпуляції розпалюють ненависть до військових, хоча насправді головна загроза походить від ворога.

Якщо сюди прийдуть росіяни, вони не питатимуть, чи хтось хоче служити, чи ні. Вони просто вбиватимуть. Українці мають зрозуміти, що армія — це захист їхніх родин і країни, — підсумовує Владислав.

Ця історія — ще один доказ того, що війна вимагає не лише хоробрості, а й винахідливості та братерської підтримки. І навіть у тилу колишні фронтовики продовжують боротьбу, кожен на своєму місці.

Раніше ми писали про історію медикині, яка пережила полон, але не зламалася — про службу, стійкість і російську жорстокість.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!