Доленосні рішення почасти бувають надскладними. Однак ухвалення таких речей інколи може й справді змінити все твоє життя. Як ось рішення Ганни Васик — волонтерки, артменеджерки та культурно-мистецької діячки, що покинула мирне життя та пішла на фронт військовою медикинею.
Про підготовку до війни, складне рішення та бачення перемоги медикиня розповіла виданню Vogue.
Ганна Васик все своє життя була у вирі мистецьких подій. Їй 37 років, і вона постійно прагнула розвивати українську культуру. Карʼєру почала ще у студентські роки, два роки була виконавчою редакторкою журналу Art Ukraine при Мистецькому Арсеналі.
В той час відбувалася Революція Гідності, тож після денної роботи журналісткою, вона бігла на “нічну зміну” — на Майдан.
За якийсь час Ганна започаткувала окрему рубрику у виданні УП, очолила Дослідницьку платформу у PinchukArtCentre, а паралельно викладала в українських інститутах.
24 лютого 2022 року застали Ганну в Уганді, о пʼятій ранку вона писала другу про свої плани іти на горила-трекінг. А друг відповів: росіяни бомблять українські міста. Після цього почалася волонтерська діяльність, у Берліні Ганна з однодумцями відкрила фонд Yellow Blue Force Foundation.
У такому ритмі вона працювала півроку, згодом повернулася до України та почала проходити чимало курсів з тактичної медицини, мінної безпеки та ближнього бою.
Свій перший курс молодого бійця пригадує як марафон, а не спринт.
— Якось я прочитала: щоб підготувати психіку до бою, потрібно займатися бойовими мистецтвами. Це чиста психологія: коли тебе атакують, ти не відвертаєшся, а даєш відсіч, — каже вона.
Одразу після проходження всієї підготовки вона подала восьмисторінкове резюме, після чого їй швидко зателефонували з новоствореного 78‑го окремого десантно-штурмового полку Ґерць з пропозицією тактичного медика.
Зараз Ганна Васик працює санітарною інструкторкою медичного пункту у складі евакуаційної бригади десантно-штурмового батальйону. Вона відповідальна за другу ланку евакуації, коли поранених треба довезти живими до стабпункту.
Окрім евакуації, вона також проводить навчання для штурмовиків та веде приймання хворих у зоні бойових дій. Такий режим служби у неї вже чотири місяці.
Жінка вірить, що нині українська армія повинна складатися з прогресивних та молодих людей, що не лише знаються на військовій справі, а й добре володіють англійською та здатні навчатися за кордоном.
Хочеться вірити, що в армії є хтось, хто шукає цінні кадри, мотивовані й зацікавлені в розвитку України. І що ці люди мене встигнуть знайти до того, як мене приб’є.
А ще каже, що для цього варто змінити сприйняття армії серед українського суспільства. Про це також говорить й інша військова на псевдо Мала. Про її історію ми писали раніше.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.