Як виховати тваринку з інвалідністю — історія незрячого песика Томмі

Мрією життя багатьох людей є адопція тварин. Іноді ми наважуємося на пет-перентство, а в певні періоди життя вважаємо, що краще почекати. Проте, коли б не був зроблений вибір, найчастіше він не на користь тваринки з інвалідністю. 

Так, стигма про інвалідність — це не лише проблема людей. Чимало таких котів і собак чекають на люблячу родину, але їхні надії розбиваються об стереотипи: з такою твариною буде важко, вона занадто енергозатратна, їй треба більше догляду і грошей. 

Марія наважилась стати родиною для незрячого собаки Томмі, з яким вони об’єдналися наприкінці 2021 року. Нині йому 10 років, а їхнє спільне життя побудоване на повазі та прийнятті всіх особливостей. Разом з чоловіком Андрієм вони намагаються враховувати його потреби та адаптувати й себе самих, і оселю для комфортного існування песика. 

Подружжя розповіло vikna.tv про свій досвід життя з собакою з інвалідністю та розвінчали найпопулярніші міфи:

• чи дійсно такі тварини принципово відрізняються від інших?
• скільки сил потрібно віддати його вихованню?
• чи страшно бути пет-перентом незрячого песика?

Як Томмі став частиною життя Марії та Андрія 

Томмі потрапив у родину наприкінці 2021 року, прямо перед Новим роком. До цього песик жив у притулку у Львові. Рішення взяти нового члена родини було більше раптовим, ніж обдуманим завчасно. 

— В мене було давно бажання завести песика, і питання їхньої поведінки я вивчала досить давно, цікавилася. Але тоді мені було просто цікаво, я не збиралася на той момент брати собаку. 

Однак в якийсь момент дівчина наважилася на цей крок і вибрала саме Томмі, що викликало подив працівників притулку. 

Було дуже цікаво і смішно, бо перепитували через телефон, чи впевнена я, що я хочу його взяти: “Ну, ви бачили, що він сліпий?” І я така: “Так, бачила, звісно”. І вона така: “Ну, ви точно бачили?”. Але я тоді вирішила, що дуже хочу саме його. 

На той час Томмі вже було шість, а через відсутність зору від нього вже відмовлялися попередні родини. 

— В мене з дитинства була мрія про те, що я дуже хочу літніх песиків, яких ніхто не хоче забирати. В дуже багатьох людей, які не бажають цього або бояться, є багато дурних аргументів. Для мене це завжди була якась дурниця і я дуже хотіла подарувати любов саме старшим песикам. 

Тож було ухвалено рішення подарувати сімейне життя саме Томмі. Питанням особливостей песиків з інвалідністю Марія не цікавилися. Але, певна пет-перентка, ці тваринки не сильно відрізняється від звичайних. Натомість вона вивчала поведінкові особливості собак та прислухалась до кінологів. 

Чим більше ти знаєшся на цій темі, тим більше помічаєш навколо знущань з тварин, коли люди самі не розуміють, що вони знущаються. Це від незнання. 

Їй хотілося взяти собаку саме з притулку, щоб подарувати їй щасливе собаче життя, а також щоб здійснити давню мрію: мати пухнастого компаньйона. Дізнавшись, що Томмі незрячий, вона одразу почала досліджувати питання собак з інвалідністю. 

Але виявилося, що на просторах українського інтернету таких матеріалів дуже мало, а особливості тварин з інвалідністю не висвітлюються детально. Не краща ситуація і на іноземних ресурсах. 

— Я знайшла одну пані з Британії, в якої був незрячий померанський шпіц. Вона розповідала, як вона контактує з песиком, про його особливості. Але навіть в іноземному просторі не так багато статей або досліджень стосовно собак з інвалідністю. 

Одразу після адопції Томмі в Марії були певні сумніви, але вона твердо вирішила, що віддавати собаку не збирається. 

Почала робота над собою: над самодисципліною, уважністю, розумінням, що треба дуже багато приділяти уваги. Для мене було важливо, щоб він був здоровим і щасливим песиком.

— Для цього мені потрібно було враховувати його настрій чи стан здоров’я, чи в хорошому він гуморі, чи у поганому. Це насправді теж дуже важливо, щоб твій песик був щасливий. 

Читати на тему

Вусатий друг у кілька кліків: Київ Цифровий запустив сервіс адопції безпритульних тварин

Як взяти тваринку з притулку через застосунок?

Оселя для незрячої собаки: якою вона має бути

До перевезення Томмі Марія купила йому посуд, самостійно сплела повідець та придбала анатомічну амуніцію. А потім почала спостерігати, чи потрібно змінювати щось у квартирі для його комфортного життя. 

Особливого посуду чи іншого знаряддя незрячим собакам і не потрібно, вони цілком пристосовуються і до звичайного. 

Їм потрібен весь базовий набір для звичайної собаки: місце для відпочинку, миска з кормом і водою. Якщо говорити про песиків з вадами зору, то посуд обов’язково має бути на одному місці. А ще анатомічна шлея та адекватний повідець. 

Процес адаптації минув непогано. Песик відчував невеликий стрес через нове місце, але доволі швидко звик. Оскільки Томмі дуже тактильний і дружелюбний, знайти з ним спільну мову виявилося легко. 

Єдиною проблемою були лапки — Томмі категорично відмовлявся мити їх після прогулянок і кусав нову господарку. Ймовірно, в минулому він мав негативний досвід, що зберігся навіть після переїзду у родину.

— І мені потрібно було з цим працювати. Ми вибудовували довіру смаколиками й великою кількістю часу. Ти розумієш, що собака кусає тебе не тому, що вона тебе не любить, а через складне минуле з певними травмами. Або великі собаки кусали, або люди якось погано ставилися.

Це так, як вона звикла реагувати. Звинувачувати її в цьому не можна, треба навчитися з цим працювати. Якщо ти хочеш, щоб песик був щасливий, ти починаєш над цим задумуватися і шукати певні рішення. 

На початку Марії було психологічно складно, але в моменти, коли він приходив і лягав поруч, вона розуміла, що ці миті варті всіх покусаних рук. 

Оскільки Томмі сліпий, то будь-які гучні звуки його лякають. Це і робота ППО,  і грім, і будь-який інший подразник. Тож щоб мінімізувати вплив шуму на песика, вирішили створити для нього закрите середовище. 

— Після того, коли ми купили йому хатку, він став набагато щасливішим і в будь-якій незрозумілій ситуації, коли якісь зайві емоції або, наприклад, гості, він завжди йде в хатку. Тому він і машину любить, бо вона дуже закриває від звуків, — розповідає Андрій. 

Читати на тему

”Заради песика пішли на кримінал”: як військові рятують тваринок на лінії зіткнення

Військові захищають життя не лише людей, а й тварин на передовій, які в багатьох випадках залежать від своїх нових господарів.

То чи є різниця між звичайною собакою і незрячою 

Собака з порушенням зору взагалі не відрізняється від інших собак, у яких немає проблем зі здоров’ям, наголошує Марія. Вона так само любить гавкати, щось погризти, поїсти смачненьке та ганятися за білками.  

Він так само любить гратися, так само любить кусатися. Тобто все, що робить звичайна собака, те саме робить і собака з проблемами зору. Тобто взагалі нічим не відрізняється. 

Іноді, переважно у збудженому стані, Томмі може не помітити якесь дерево. Але будь-яка собака, зосереджена на грі, може так само вписатися у якийсь об’єкт, додає господарка. Тож навряд це можна назвати великою особливістю для такої собаки. 

— Зазвичай, коли вони (незрячі собаки — ред.) лякаються машин, то відбігають від машини. А Томмі, коли він лякається машин, може побігти під машину. Він просто не розуміє, як виникає звук. 

Як слух допомагає Томмі відчувати навколишній світ 

Нюх є важливим органом чуття будь-якої собаки. Але і на слух вони орієнтуються напрочуд непогано. А ще Марія одразу помітила, що Томмі майже завжди орієнтується у перешкодах, які на нього чекають попереду. 

— Якщо сходи високі, то він почне заздалегідь підіймати лапи. Або якщо бордюр високий, він знову ж таки починає підіймати лапи. 

Саме слух допомагає песику розуміти такі речі, бо він орієнтується на певні звукові хвилі та вібрації, які виникають у просторі навколо нього. Проте це стосується лише високих предметів.

Ями й сходи вниз йому важко розпізнати, тому у цих випадках доводиться його попереджати. Для цього разом з чоловіком Андрієм розробили спеціальну команду. 

Коли я говорю “оп”, то він знає, що там внизу щось буде. Він відразу готується і немов напружується, трішечки присідає, щоб зрозуміти, яка перешкода внизу, — розповідає Марія. 

Андрій називає ще одну команду для Томмі:

— Якщо звучить команда “вважай”, він знає, що це лапки вгору підняти. А інша команда “оп” означає, що є спуск. Коли він виходить з машини, я йому завжди кажу “оп” і він спускається.

Незрячій собаці треба трошки більше часу, щоб запам’ятати дорогу додому, місце розташування посуду та деякі інші аспекти. Для цього варто кілька разів показати, де і що стоїть. 

— Але як тільки він обживеться, то вже через кілька днів або тиждень дуже добре орієнтується по квартирі. Він знає точно за запахом, де його водичка та лежанка. 

Читати на тему

Притулки та війна: як рятують життя тисячам хвостиків і чи може держава полегшити ситуацію

Як можна допомогти хвостикам і в якій ситуації притулки? Розповіли в матеріалі.

Тригери і звички незрячої собаки

А ще слід подбати, щоб собаці нічого не заважало пересуватися. Краще уникати захаращення на підлозі та сторонніх предметів, бо вони створюють додатковий стрес для тваринки. 

Андрій додає, що Томмі гірше відчуває маленькі об’єкти й часто перечіплюється через них, тому вдома має бути прибрано, а меблі розставлені так, щоб не заважали.

І фактично його відсутній зір тільки нам на руку, бо у нас завжди набагато більш прибрано, ніж було раніше, — жартує він.

Через незрячість Томмі не любить, коли його торкаються ззаду, тому в таких випадках краще контактувати з собакою спереду. Попри те, що саме нюх вважають головним органом чуття собаки, Томмі сприймає світ саме через звуки. 

— Коли він підходить до стіни, то звук відбивається. Стіна ж немає активного запаху. Я маю, машина наша має, тому він завжди впізнає їх. Але якщо говорити про орієнтування на місцевості, то я б сказав, що слух — це 90% його точки опори на орієнтацію.

Через те, що Томмі не бачить висоти, з якої стрибає, він завжди намагається відчути можливу перешкоду, трохи лягаючи на живіт. Це створює навантаження на лапи. Тож для організації комфортного простору господарі планують зробити спеціальне місце з драбинкою для песика. 

— Коли він з ванни сам вистрибує, я витираю його рушником, потім рушник протягую йому під торс. Так я амортизую його стрибок, щоб удар не прийшовся повністю на лапки.

Читати на тему

Чому ми платимо більше за комфорт котів і собак, ніж за порятунок тварин, які в небезпеці

Ми ставимо тварин на різні щаблі цінності, і економіка поведінки це підтверджує. Чому так відбувається?

Що стало несподіванкою після адопції та які виклики з’явилися

Головною несподіванкою для Марії стало те, що довелося повністю реорганізовувати своє життя.

— Першочергово потрібно було долати певні особистісні проблеми, змінювати поведінку та сприйняття. Після появи собаки основним викликом є саморозвиток: примусовий, раптовий і дуже швидкий, який має статися чим швидше.

Собака потребує великої уваги та контакту, тож важко одразу усвідомити свою неготовність, а виправляти це потрібно негайно. 

— Тобі треба робити це чим швидше. Тому собаки — це такий каталізатор твого особистого зростання. І розуміння, знову ж таки, самого себе, своїх проблем, тригерних моментів, і того, над чим треба працювати. 

В житті пет-перентів постійно відбуваються ситуації, коли не знаєш, як впоратися в тій чи іншій ситуації. 

А що робити, коли інша собака біжить і гавкає? Ти не розумієш, чи вона агресивно гавкає, чи грайливо. А що робити, якщо мій пес на когось побіжить? Що робити, якщо мій пес когось вкусить? А якщо мого пса хтось вкусив?

Томмі навчив Марію самоорганізації. Але без цього, впевнена, він би страждав замість того, щоб бути щасливим. 

— Що допомогло подолати виклики? Оцей пухнастий чудо-хвостик, який попри всі твої помилки все одно тебе дуже сильно любить, приходить і облизує в носик, хоче обійматися або лягає просто поруч з тобою. 

Як встановити контакт з незрячою собакою 

Для цього не потрібно особливих премудростей. Важливо лиш розуміти, що така собака орієнтується на тактильні відчуття, нюх та слух. Тому особливу увагу треба приділяти командам та дотикам. 

— Дуже важливо для песиків з інвалідністю, щоб вони себе комфортно і, найголовніше, впевнено почували в цьому світі. Бо коли собака впевнений в собі, це спокійний собака і він краще йтиме на контакт. 

Зоопсихологи та кінологи потрібні не лише песикам з інвалідністю, а й будь-якому собаці. Особливо це стосується тих пет-перентів, які не мають досвіду у спілкуванні з собаками.

Варто ставитися до тваринки зі співчуттям і розумінням, що це жива істота зі своїми певними страхами та побажаннями. 

— І робити, власне, те, що їй подобається і не робити те, що їй не подобається. Бо, наприклад, в мене Томмі не завжди любить, щоб його чухали. І йому хочеться просто побути поруч. Але як тільки починаєш його чухати, то він йде геть та показує, що йому дискомфортно. Тобто на це треба теж зважати.

Важливо бачити собаку як живу істоту, а не як щось маленьке, що приносить тобі радість. Бо зазвичай люди сприймають собак як щось, що їм приносить задоволення. Це дуже егоїстично, на мою думку. 

Для кожного песика треба знаходити свій підхід. Наприклад, у випадку Томмі це особливі команди для безпечного пересування. І ця порада не стосується лише собак з інвалідністю, а й будь-якої тварини, певен Андрій.  

— Я не вважаю Томмі інвалідом. Я вважаю, що це його суперсила, яка робить його крутішим за інших песиків у багатьох сенсах. Я вважаю, що будь-яка тваринка з інвалідністю подарує тобі в будь-якому випадку більше радості, ніж турбот. 

Як чинний військовий, чоловік додає, що організація життя тварини з інвалідністю навчає бути уважнішим і до людей з інвалідністю. А це є надзвичайно важливим в умовах України, адже їхня кількість буде збільшуватися. 

— А в нас не дуже інклюзивне середовище в Україні через Радянський Союз, який ховав таких людей по будинках. І коли ти маєш незрячого пса і він сам собі організовує пригоди, а тобі потрібно більше приділити уваги, то ти більше заземлюєшся і відволікаєшся.

Важливо робити любов до тварин звичкою з дитинства. Та що, як дитина не емпатує тваринам? Говорили на цю тему з психологом.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.