Розуміти машину з півслова! Історія харків’янки, якій до снаги лагодити авто

Важкі часи спонукають докорінно змінюватися. А в інших людях розкривають незвідані сторони особистості. Тетяна Потапенко родом з Куп’янська, а нині проживає у Харкові. Вона майстер виробничого навчання за спеціальністю тракториста.

Викладає в Куп’янському регіональному центрі професійної освіти, який зараз працює дистанційно. Каже, що діти мають отримувати професію навіть в умовах воєнного стану. Але паралельно вирішила: знання не будуть зайвими і їй.

Тому жінка записалася на курси автомеханіків, де здобуває нові навички з цікавої їй теми. Впевнена, що час не стоїть на місці, тому треба бути готовим до всього і мати здібності. Кореспондентка програми Факти ICTV Христина Величанська поговорила з жінкою про її шлях. 

Історія Тетяни, яка мріє працювати на СТО

Автомеханіка була мрією її дитинства. Тетяна вже мала невеликий багаж знань з цієї професії, тому вирішила записатися на профільні курси.

— Про курси я дізналась від знайомих, вони мені спочатку надіслали посилання. Я відмахнулась, кажу: “Ну ні, хто туди може потрапити, якщо вся Україна бере участь”. Бо багато дівчат цікавляться машинами.

Потім вдруге мені прислали посилання, а на третій раз я сказала: “Так, добре, все, я зрозуміла, що треба”. 

Тетяна зареєструвалася та пройшла співбесіду, яка відбулася у дружній і теплій атмосфері по відеозв’язку.

— В мене запитували про певні знання з автомеханіки, питали, навіщо це мені? А я сказала, що в наш час треба бути таким підкованим майстром, щоб якщо завтра треба буде, то ти вийдеш і будеш працювати. Бо без робітничих професій ми не піднімемо нашу Україну.

На 8 березня їй прийшов такий собі подарунок — лист на пошті із запрошенням взяти участь на курсах. Зі 170 дівчат, які подавали анкети, виграли тільки 15.

Читати на тему

Півстоліття віддала солеварні! Історія найстаршої працівниці Степанії

Степанія Григорівна працює у Дрогобицькій солеварні вже більше як півстоліття: її історію читай у матеріалі.

Тетяна має посвідчення для водіння трактора та частково комбайну. Ці навички знадобилися їй у професії, адже учням потрібно показувати власний досвід. Нині на курсах здобуває нові практичні навички та теоретичні знання. 

На прикладі реальних автівок можна зрозуміти механізм та навчитися ремонтувати машину. Дещо жінка вміла ще до курсів. 

— Можу замінити мастило, замінити колеса можу. Ну, тобто такий невеличкий досвід є і вмію розв’язувати невеличкі проблеми.

Але для більш глобальних проблем треба досвід і робота не лише з літературою, а ще і з технікою. Ти все бачиш, все відчуваєш і розумієш машину з півслова.

Після закінчення курсів хоче здійснити свою давню мрію, а саме влаштуватися на СТО.  Жінка говорить, що дивитимуться на вміння, а не на стать, а тому не боїться цієї роботи. Головне мати досвід і достатньо практики. 

Вікна продовжують спецпроект за назвою Невидимі жінки. У ньому ти знайдеш історії українок, чия праця часто залишається в тіні — шахтарок, працівниць авіапідприємств, машиністок, реабілітологинь, розробниць. Говоримо про героїнь нашого часу у тилу.

Наші жінки руйнують стереотипи й в інших “нежіночих” професіях. Ми розповідали про українку, чий внесок у зварювання відзначили на міжнародному рівні.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.