Сам звільнив себе з полону: історія Чеха, якого катували і лякали “сироватками правди”

12 років він працював у приватній військовій компанії в Іраку. Там були хороші умови — висока зарплата, відпустки, кар’єрне зростання. Підростав маленький син, який в усьому наслідував тата. Аж тут, у лютому 2022, побратими із ЗСУ написали: потрібно повертатися, росіяни готують вторгнення.

Так Олексій написав рапорт і поїхав додому. Події, які трапляться з ним далі, схожі на сценарій фільму-бойовика. Ділимося цією історією.

Сам звільнив себе з полону: історія порятунку бійця

Історією Олексія на псевдо Чех поділилися АрміяInform. Чоловік нині перебуває на реабілітації після пережитого.

Починалося все як у багатьох військових. Олексій пройшов строкову службу, потім підписав контракт ще раз. Побратими та друзі, які були миротворцями в Іраку, поділилися своїми враженнями від роботи. І Олексій також захотів попрацювати за кордоном.

Так він потрапив до місця, де потрібно було охороняти нафтові родовища, супроводжувати важливих осіб. З вимог — базове розуміння англійської, а з переваг — хороша зарплата і новий досвід. Зарплати у ЗСУ тоді все одно не вистачало, щоб поставити дитину на ноги, тож пропозиція стала привабливою.

Чоловік непогано заробляв, працював дев’ять місяців за кордоном, і три перебував в Україні. Та початок 2022 року все змінив.

У нашій групі, з якою працювали в Іраку, було чимало українських військових, і у 2022 році у нас було розуміння, що буде повномасштабна війна. Також товариші із Сил оборони України писали й пояснювали, що варто повертатися.

Початок війни Олексій почув, адже жив поруч з військовим містечком. Він евакуював сина та котів, і прибув до Дніпра 1 березня. Вже тоді з друзями вони знали, де будуть служити, тож до військкоматів ніхто не пішов.

Про Ізюмський напрямок розповідає, не бачив такого в жодному фільмі. Набутий за кордоном досвід застосувати не вдавалося. Інколи він грав роль у підготовці, але не працював проти росіян. У такі моменти вирішальним стало поетапне планування, коли кожен боєць знав, чим має займатися.

На Ізюмському напрямку вражав масштаб того, як лізли росіяни: колонами. Я такого в жодному кіно не бачив.

Коли наші бійці ще не опанували дрони, інформацію доводилося збирати розвідкою пішки. Після Харкова, кільцевої та П’ятихаток почали працювати у сірих зонах.

Одна з вилазок припала на початок контрнаступу у травні. Там трапився прикрий випадок, коли наші бійці облаштувалися у хатині лісника. Воїни розслабилися і не врахували, що росіяни можуть по ньому вдарити. Так і сталося.

Одного з побратимів Олексія важко поранило. Коли Олексій став надавати йому допомогу, боковим зором побачив росіян, які вже наближалися. Росіяни почали брати наших бійців у кільце.

Читати на тему

Власноруч зняв своє фото з Алеї зниклих: історія повернення з полону Василя Казимірка

Зворушлива історія повернення військового! Читай її у нашому матеріалі.

Я розумів, що бронежилет одягнути на себе встигну. Зброя — поруч, гранати — поруч. Вони почали закидати нас гранатами. Уламки потрапили в ногу і правий бік. Зв’язали руки та очі.

Олексія забрали, а важко пораненого побратима лишили. Так Олексій потрапив до ворога. Його життя врятувало те, що при собі не було нічого. Він придумав легенду і відповідав на питання росіян брехнею. Його почали катувати і погрожувати “уколами правди”.

— Одночасно з допитами тривали тортури: нігті, ребра ламали… Все для того, щоб тебе морально і фізично зламати. Очі постійно були зав’язані. А одне і те ж запитання під час допиту могло повторюватися кілька разів. Потім мене привезли в якесь інше місце, де були камери й підвали. Там також були інші полонені, — ділиться чоловік.

Ділиться, на допитах поводився спокійно, бо страх і паніка росіянам подобаються. За перші три дні його не випускали до туалету, зламали пальці та вирвали нігті. Олексій зрозумів, де перебуває. Це виявилася Гоптівка, прикордонний пункт.

Олексій у російському полоні

Там утримували наших полонених — військових та цивільних. На наступних допитах Олексій розповів, що був в Іраку — і це допомогло. Росіянам стали цікаві зарплати, а потім його обізвали найманцем і стали показувати пропагандистам.

Намагалися ламати морально. Наставляли зброю, щоб викликати страх. Потім Олексія привезли в ізолятор у Куп’янську. Триматися допомагали думки про сина і Бога. Росіяни змушували вчити їхній гімн.

Всього там було 12 камер і всі почали по черзі співати. А наша камера просто гугнявила. І наглядач відповів, що зараз він нас збадьорить — дістав сльозогінну гранату і кинув її в нашу камеру.

Спершу у камері не дозволяли рухатися, та потім чоловік зміг розпочати з відтискань. Невдовзі до нього приєдналися всі полонені. Олексій розумів, не хоче, щоб син побачив його в лапах росіян у сльозах та розпачі. Тож вирішив боротися заради нього.

— На початку вересня 2022 року ми почули перші вибухи. Хлопці з камери припустили, що, ймовірно, наші почали тиснути під*рів. 6 вересня був такий сильний приліт, що ті, хто лежали на нарах, попадали. І кватирка вибуховою хвилею вилетіла, — розповідає Олексій.

Так наші полонені зрозуміли, що ЗСУ ідуть повертати своє. Охоронці тюрми тоді повтікали, і 120-130 бійців звільнили одне одного. Полонені домовилися, що спалять ізолятор і пішли всі разом на пошуки безпечного місця, де можна було поїсти та переодягтися.

Це було 8 вересня. Потрапив я в полон 8 травня. Рівно 4 місяці. Уперше за цей час нормально помився. І увімкнув телевізор. З’ясувалося, що ми звільнили Ізюм, Балаклію, розвивався напрямок на Куп’янськ.

Увесь цей час у ЗСУ вважали, що Олексій застрелив свого побратима і перейшов на бік росіян. Після розслідування все з’ясувалося. Однак для чоловіка стало ударом, що про нього подумали таке. У військовій контррозвідці пояснили, що це вперше, коли з полону звільняються самостійно.

Після звільнення з полону та реабілітації Олексій продовжив служити. Взяв участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку. Зазнав ще двох поранень. Воював у Вовчанську, Часовому Яру. Нині він знову на лікуванні. Мріє, якщо не візьмуть до війська знову, то хотів би стати дегустатором пива у маленьких чеських броварнях.

Раніше ми ділилися історією бійця, який знайшов себе у війську і почав там “запалювати”.

Фото: АрміяInform

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.