Коли лікар далеко, а смерть — поруч: реалії життя у віддалених українських селах

У крихітному селі Потуш на Вінниччині мешкає близько п’ятдесяти людей. Тут немає ні магазину, ні школи, ні аптеки. Автобус приїжджає всього раз на тиждень, а медична допомога — лише коли заїжджає мобільна бригада лікарів. Колись у селі працював фельдшерсько-акушерський пункт, але його закрили понад десять років тому. Тепер лікарня на колесах — єдина надія для місцевих.

Про це йдеться у матеріалі ВВС Україна. Мобільні медичні бригади стали порятунком для десятків тисяч українців, які живуть у віддалених населених пунктах. До їх складу входять сімейні лікарі, медсестри, а іноді й вузькі спеціалісти. Часто такі команди привозять портативне обладнання — УЗД, кардіограф, а також базові ліки.

Лікар з Одещини Іван Черненко каже, що проблему слід вирішувати не лише через збільшення кількості медиків, а й покращення інфраструктури. 

Лікарів у сільській місцевості ставатиме тільки менше. З іншого боку, вони й не мають бути в кожному селі, де мешкає кілька сотень людей. Тому варто подумати про логістику людей до лікарні — розповідає медик.

ВВС Україна

83-річна Віра Кодратюк із Потуша чекала на приїзд мобільної бригади, щоб оглянули її тяжкохворого чоловіка. Сімейний лікар із Вороновиці приїхати не зміг — через відсутність транспорту. Автобус ходить рідко, а знайти авто, щоб привезти лікаря, майже нереально.

Павло Ковтонюк, співзасновник Українського центру охорони здоров’я, розповідає про інше село на Київщині, де найближча амбулаторія за 5 кілометрів, але туди немає транспорту. Люди вимушені їхати до Києва, що за 17 км, бо маршрутки їдуть лише у столицю.

— Малі села повільно вимирають через урбанізацію і брак можливостей. Потрібно розвивати інфраструктуру і залучати людей з новими ідеями, — наголошує Ковтонюк.

Поки якісні дороги не побудовані, мобільні медичні бригади залишаються рятівним колом для багатьох сіл. Вони приїжджають із портативним обладнанням — УЗД, кардіографами, ліками.

— Одного разу ми проводили прийом просто під деревом: комп’ютер поставили на пеньок, ширму натягнули, а УЗД робили в автомобілі, — згадує Андрій Блажко, координатор мобільних бригад Червоного Хреста на Вінниччині.

Читати на тему

Страшно, що м*скаль прийде сюди… Історія села, де воює кожен четвертий

Це історія села у Тернопільській області, де всі чоловіки пішли на фронт заради сімей.

Лікарка Юлія, яка працює у виїзних бригадах  додає, що часто люди швидше їдуть по хліб, ніж до лікаря.

ВВС Україна

У 2024 році в Україні діяло близько 150 мобільних медичних груп, але у 2025-му їх кількість скоротилася до 83 — переважно вони працюють у прифронтових регіонах, де інфраструктура зруйнована або відсутня.

— Ми підсилюємо ті регіони, де медична допомога майже недоступна. Це наш пріоритет, — пояснює Станіслав Бородін з Українського Червоного Хреста.

Сільська медицина стикається з низкою системних проблем: понад 70% фельдшерсько-акушерських пунктів не мають водопостачання, у 80% — немає туалетів, а в багатьох селах — відсутній зв’язок і транспорт.

Молоді лікарі неохоче їдуть працювати в села. На початок 2025 року в МОЗ було відкрито понад 500 вакансій сімейних лікарів, найбільша потреба — у Житомирській, Одеській, Черкаській, Київській та Дніпропетровській областях.

У деяких громадах амбулаторії закриваються через відсутність кадрів.

— Якщо лікарю не забезпечити житло та умови — він не залишиться, — каже колишній староста села Могилівка Юрій Мельник.

Поки держава шукає шляхи підтримки сільської медицини, пенсіонери вимушені виживати самотужки.

— Коли болить живіт, наливаю сто грамів, додаю перцю — і от тобі лікування, — розповідає пані Тетяна з Потуша.

А в селі Кованка на Житомирщині, де немає ні мобільного зв’язку, ні автобуса, люди жартують, що живуть на краю світу. Швидка допомога сюди не приїжджає, але, кажуть, тяжких випадків майже не буває.

 Швидка не приїжджає, та й не було такого, щоб тяжкі випадки були. Коли прийшов час — то й вмирає людина, — поділилося подружжя Макарчуків, що живуть у селі.

Також ми розповідали про випадки, у селі Мирча на Київщині майже три десятки собак із притулку, яких привезла переселенка, лякають місцевих жителів.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.