Ти колись задумувався(-лась) про те, що знаєш більше російських авторів, ніж польських, чеських, болгарських?
Росія завжди намагалася ототожнити слов’янське з російським, тому часто нав’язувала нам своє, зовсім не видатне та примітивне. Читай у матеріалі, чому російська культура не велика та не видатна.
Літературна критикиня Богдана Романцова розповіла Яні Брензей про те, чому російську культуру у світі вважають однією з найвидатніших та чому це судження помилкове.
За кордоном славістика в університетах стала чомусь русистикою. Вивчають не розмаїття слов’янської культури, а творчість росіян. На це вплинули тривала ідеологія та багато грошей, вкладених у неї.
Ще одним аспектом є величезна діаспора, яка просуває потрібні наративи за кордоном, — пояснює Богдана Романцова.
— Навіть зараз ми можемо спостерігати захоплення російською літературою, європейці ототожнюють тодішню російську інтелігенцію, яка також була імперською, із загалом Росією як такою.
Ностальгія за “білою” міграцією відчувається і сьогодні в тому ж Берліні, Парижі. Здебільшого це про бізнес і гроші. В багатьох країнах Європи змінюють кафедри славістики, відкривають кафедри україністики, курси української мови та літератури в Гарварді, Оксфорді.
Процес зміщення акцентів з російського доволі тривалий, на це потрібно багато часу. Мають сформуватися випускники нових кафедр, які будуть дивитися на літературу по-іншому.
Аспект гуманітарних наук часто зневажався, технічні спеціальності вважалися більш важливими. Літературна критикиня припускає, що це пов’язано з тим, що гуманітарні науки обслуговували ідеологію.
Радянська культурологія, філософія не мали нічого спільного зі справжньою культурологією та філософією. Розумні люди ще тоді ставилися до цього іронічно. Україна ж досі має справу з радянськими ідеями “надбудови”.
Ідея “загальноросійської” культури просувалася активно ще з 19 століття. Це було офіційною державною політикою. Україна мала розпочати процес переосмислення цього ще в 1990-х роках.
Міф про “величність” склався шляхом експорту російської культури в часи формування національних держав і націй у 19 столітті. Це була епоха романтизму. Тоді Росія накачувала грошима просування своїх наративів та культури за кордоном.
До того ж видатні українці від Сковороди до Гоголя їздили в Санкт-Петербург не тому, що їм там подобалося, а тому, що там була можливість реалізації.
У плані просування своїх наративів російська культура послідовна та агресивна. Тому їх міфологія неймовірно живуча, — каже Богдана Романцова.
Навіть в американських серіалах транслюють, що “розумні люди читають Достоєвського”. Насправді ніхто нічого не зможе навіть зацитувати. Лекало “Достоєвський = інтелект” існує як кліше, яких багато.
Романтизм європейський є значно сильнішим. А якщо йти далі, в епоху бароко, в російській культурі його не було взагалі, тому вони люблять приписувати собі Григорія Сковороду.
На думку Богдани Романцової, ми дуже недооцінюємо болгарську літературу. Георгій Господінов — один з найвідоміших та найталановитіших болгарських поетів, а також слід звернути увагу на Юлію Крістеву.
Дізнатися варто і про чеську літературу, а також польську.
Звертати увагу на цю літературу означає берегтися впливу російської ідеології, — зазначає Богдана Романцова.
Імперська культура та культура колись колонізованих народів суттєво відрізняється. Вони перебували у схожій ситуації з нами. Почати можна зі збірки Ольги Токарчук Бігуни — це польська сучасна література.
В українській літературі потрібно розпочати з Кассандри Лесі Українки, вона змінить уявлення про нашу літературу. Також Фелікс Австрія Софії Андрухович.
Раніше ми розповідали, як Росія впродовж століть намагалася знищувати українців та нашу культуру.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!