Деяких затятих мандрівників усі дороги ведуть до Риму, всієї Італії, і далеко не раз чи два. Дехто так закохується у цю країну, що спокійно пропускає інші, натомість вивчає всі закапелки дивовижної Італії.
У цьому тексті спільно з туристками спробуємо зʼясувати, чому Італія — це неодмінно більше, ніж одна-дві подорожі, а вайб, який завжди кортить повторити, і він щоразу інший.
Напишу тут трошки про свій досвід і поділюся емоціями дівчат із різних професійних сфер, для яких Італія — назавжди в серці та в плані майбутніх поїздок.
Моя Італія
Бувала тут тричі.
Моя перша Італія — це Рим і Ватикан в автобусному турі з України крізь Угорщину та Австрію. Більше в такі тури не хочу, бо дискомфорт і постійна гонитва за “галочками” разом з іншими 40+ туристами чимало виснажили, тому це негативно позначилося на моєму сприйнятті.
Але однаково я пройнялася ритмом мегаполіса, смакувала неймовірну пасту під спів офіціантів, побачила лишень частинку Ватикану, бо в автобусних турах все тільки “щоб сфоткати”.
Тож хочу повернутися сюди вже самостійно.
Після того досвіду мені не хотілося в Італію, але згодом побачила авіаквитки по €10 з угорського Дебрецена в Мілан. Тож ми з подругою спонтанно полетіли на пʼять днів, орендували кімнату в італійця елегантного віку, в його величезній вінтажній квартирі в Бергамо. У вартість були включені сніданки, тож він щоранку вибігав до пекарні по свіжу випічку і готував нам каву в гейзерній кавоварці. Він знав, що я журналістка, і залюбки приготував нам дві вечері “за допис про нього в соцмережах”.
Я дуже тішуся, що ми зупинилися в Бергамо, а не в Мілані, адже там наскрізь архітектурно, камерно й нижчі ціни.
Із Бергамо ми поїхали потягом на один день в Мілан.
І хоч усі попереджали, мовляв, Мілан “ні про що”, та для нас він виявився дуже насиченим.
Ще на один день ми поїхали потягом до міст Лекко й Комо на озері Комо, в обіймах скелястих берегів, біля підніжжя Альп.
Третя моя Італія відбулася неочікувано цього року.
У січні їздила в соло-тріп у Словенію (Любляна, озеро Блед), а вже там, за чаєм у кавʼярні, з панорамою на озеро, спонтанно забронювала квиток в Трієст, до якого година з Любляни.
У січні там вітряно, бо море, тож була в шапці та двох капюшонах. Але було сонячно й тепло, архітектурно; гарні поважні пари сиділи за чашкою кави чи гарячого шоколаду в історичній кавʼярні; затишні кіоски з сиром та фруктами і класний готель із краєвидом на пагорб Сан-Джусто.
І якраз Трієст інспірує мене побачити всю Італію. А розповіді дівчат у цій статті — тим паче.
Анастасія Гартвіґ, мисткиня, 30 років
В Анастасії вся фотогалерея в Італії, а про країну — хоч книжки пиши, адже справді багато поїздила нею.
Перші два рази — в тур із мамою.
Тоді художниці не дуже сподобалося, бо, як каже, мабуть, “такі тури були”. Через “не зовсім той формат” дівчина фактично не запамʼятала Рим, а вже згодом всі міста закарбувалися в памʼяті, бо їздила самостійно, часто наодинці.
Наступного разу поїхала в Італію перекладачем-волонтером, це було під час коронакризи.
Тоді де тільки не побувала: у Флоренції, Мілані, добряче обʼїздила регіон Лігурію і всю Тоскану.
Анастасія мешкала в Чинкве-Терре, де завітала в безліч затишних сіл. Найбільше часу провела у Вернацці, і саме туди тепер завжди повертається.
Медовий місяць теж відбувся, звісно, в Італії.
— Найбільше цікавого досвіду в мене саме з моїх соло-поїздок — це було в часи, коли в Італії туризму майже не було (йдеться про коронакризу).
У подорожах наодинці дівчина найчастіше обирала рибацькі села, знайомилася з місцевими, вбирала в себе італійську мову, а місцеві навчали випікати піцу, фокаччу та розповідали історії своїх містечок.
— Усюди, де я бувала, робила пейзажі, замальовки!, — розповідає Анастасія.
Мисткиня камерно проводила час в Італії, щиро насолоджувалася життям.
— Я постійно кажу людям, що Італія навчила мене, як у книжці:
Їсти, молитися, кохати, смачно їсти і дуже якісно жити, не поспішати і насолоджуватися простими речами.
Анастасія радить їхати не в сезон, наприклад, у листопаді. Бо в туристичний сезон було абсолютно не те сприйняття.
Софія Меренич, контент-редакторка в ІТ-компанії, 32 роки
Софія багато мандрує, а також організовує камерні поїздки для маленьких груп до десяти осіб. Тож у неї чималий досвід мандрів до різних країн, а в Італії бувала щонайменше пʼять разів.
Чому Італія? Починалося все банально — з квитків на літак за €10.
Саме лоукостам мандрівниця завдячує своїми італійськими пригодами. Так, дівчина чотири рази прилітала в Бергамо. Саме там вона вперше у своєму досвіді орендувала авто і їздила на озеро Комо, до Венеції та навіть у Тоскану.
З одного боку, багатьом хочеться побачити більшу кількість країн, але дешеві квитки вели до Італії, і щоразу це було по-новому, бо країна напрочуд багатогранна.
— Там так багато всього: старовинні міста з вузькими вулицями й вигорілими на сонці віконницями. А ще — розкішні вілли з садами на березі Комо, тосканські гірські струмки з термальною водою, скелі біля моря й широченні піщані пляжі, квітучі олеандри й опунції вищі за людський зріст… Італія мені подобається тим, що можеш з заплющеними очима тицьнути пальцем на карту, приїхати туди, і відчути захват від побаченого, — ділиться Софія.
Найсвіжіша поїздка трапилася експромтом без плану.
Дівчина з компанією полетіла в Барі, але житло шукали десь поряд. Головний критерій, аби вокзал близько і зручна логістика мандрів на потязі.
— Так ми потрапили в Джовінаццо — місто, про яке взагалі нічого не знали. Вийшли з потяга й оніміли від краси. Кожна локація — захват, — розповідає вона.
До речі, Софія ще не бачила Рима, Неаполя чи інші екстратуристичні міста.
— Але блукала різними ноунейм селами і кожного разу думала: вау, хочу ще. Ну, Італію реально постійно хочеш ще. Вона тебе заманює квитками на літак по €10, а потім підсідаєш і не можеш нічого з цим вдіяти.
Марія Расчупкіна, комунікаційниця, 30 років
Вперше Марія побувала в Італії в автобусному турі до Риму, Ватикану, Флоренції, Асижу, Болоньї.
— Дуже гарні міста й мені було їх дуже мало – особливо Риму й Ватикану. Я, здається, не відчула повністю той вайб і дуже хочу туди повернутися, щоб прокайфувати Італію, бо вона – дуже сонячна, тепла, привітна. Для мене це країна спокою, де ти повністю перезавантажуєшся, — ділиться емоціями дівчина.
Наступного разу вона вирушила вже в самостійну соло-подорож до Ріміні. Організувала собі літак, готель, логістику і щоб бюджетно.
Тут Марія вперше побачила Адріатичне море.
Саме місто, за її словами, невелике, дуже камерне, з класною архітектурою, зі справжнім італійським вайбом, смачною кухнею, релаксом сієсти, коли все зачинено. Вона зауважує, що тут багато платних пляжів, але громадський безкоштовний — теж гарний, чистий і кайфовий.
За тиждень вона переконалася, що італійці дуже відкриті, і загалом вона не почувалася самотньою у своїй соло-мандрівці.
І хоч Ріміні більше вважають за курорт для спокійного сімейного відпочинку, мандрівниця зустріла там багато молоді й почувалася комфортно.
— Дуже цінно, що молоді італійці висловлювали підтримку Україні, зазначає Марія.
До речі, вона настільки хотіла запамʼятати місто, закарбувати в серці, що навіть замовила фотосесію у фотографки-українки.
І вже мріє про наступну свою Італію.
Лілія Гложик, СММ-спеціалістка, проджект-менеджерка, фотографиня, студентка, 19 років
Наразі Лілія бувала в Італії тричі, відвідала Венецію, Верону, Ріміні, Мілано-Маріттіма, Червію, Лідо Ді Єзоло.
Вона вважає італійські міста нереально гарними й колоритними, а найбільше захоплена морем.
— Найбільше мене вразило море: тепле, спокійне. Море в Італії – це море, яке завжди кличе повернутися, — каже мандрівниця.
Загалом дівчина любить Італію за море, старовинну архітектуру, вузенькі вулички й сонячність, пасту, піцу, морозиво, а також за її людей.
— Вони настільки щирі, усміхнені, дружні, відкриті до розмови, завжди допоможуть.
Одного разу Лілія з батьками спонтанно запросили італійців-сусідів на шашлик і вони дуже класно провели час і наговорилися.
Дівчина хоче й надалі повертатися в Італію знову й знову, бо кожна подорож – завжди інша й неймовірна.
Маріанна Олефір, вчителька англійської мови, засновниця мовного кафе, 25 років
Маріанна вже тричі бувала в Італії: в Мілані, на озері Комо, у Венеції, в Амальфі та в маленьких портових містечках.
Їй імпонує країна, бо перше — це найкраща кухня. Хоч дівчина дуже любить українські страви, але італійські — точно не менше.
— Друге — це колорит, бо мені дуже цікаво спостерігати їхню взаємодію. Мені подобається, як вони розмовляють, жестикулюють — це якось дуже особливо. Саме тому італійська — наступна мова у списку для вивчення, — каже Маріанна.
І третя причина завжди повертатися в Італію — це атмосфера. Туристичні й нетуристичні локації, більші міста й маленькі містечка — це щоразу по-іншому й щоразу цікаво.
Наступний план — Рим.
— Бо мені цікаво, чому всі дороги ведуть до Риму, — зазначає Маріанна.
Софія Євдокимова, працює в рекрутменті, 27 років
Зазвичай Софія літає до Італії з Польщі. Де бувала: Піза, Лукка, Флоренція, Рим, Неаполь, Барі, Лечче, Монополі, Локоротондо, Трані, Сицилія, Камольї, Рапалло, Чинкве-Терре, Венеція, Верона, Пʼяченца, Парма, Болонья.
А любить їздити туди, бо там панує щаслива невимушеність.
— Усмішки, одяг, манера тримати себе з гордо піднятою головою, люди випромінюють загальну позитивну енергію, — каже дівчина.
До речі, Софія вивчає італійську, тож має чудову нагоду для практики.
— Усі тішаться навіть коли ти просто скажеш італійською привіт і дякую.
Друга причина любові до Італії — її багатогранність, гірські та морські ландшафти, дуже різна архітектура, замки, палаци, музеї, мистецькі галереї, і кожен знайде тут своє.
— Місто Матера зараз стає дуже популярним.
Це місто в скелях, яке ще 80 років тому італійці вважали ганьбою, тому що люди жили з худобою серед скель. А тепер — це одна з туристичних цікавинок, — розповідає мандрівниця.
Чому ще класно їздити в Італію — бо тут багато саме типово італійських фестивалів, як-от італійські карнавали. Софія каже, що на все життя запамʼятає традиційні кінні перегони Сієнське Паліо в місті Сієна.
І причина номер три завжди повертатися — це італійська кухня.
— Недарма Італія лідирує в усіх списках рекомендацій Мішлена. Для італійців кухня — це щось більше, ніж просто поїсти. Мені здається, це частина їхньої ідентичності.
Софія розповідає, що в кожному регіоні є своя топова страва.
А ще вона любить італійців за їхню соціальність: як вони смачно їдять на вулиці, багато говорять, голосно сміються, ніколи не сидять на самоті, завжди намагаються бути разом.
— В Італії ніхто не залишиться самотнім і голодним.
***
Вірю, цей матеріал надихнув тебе вирушити в Італію. А якщо ще не час, то ось плюс три ідеї з мого досвіду, куди поїхати в оксамитовий сезон, щоб хотілося повертатися.
Головне фото: колаж Вікна-новини
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!