Вони за кожну з моїх дівчат по десять душ залишать! Оборонець Маріуполя пережив полон та смерть рідних і мріє повернутися на фронт

Захищати свою землю нас мотивує дві речі: почуття справедливості та бажання помсти. І страшно, коли в житті стається таке, що воювати йдеш саме заради бажання відомстити ворогу за все, що відчув/(-ла) ти. Такі історії можуть довести до сліз.

Він захищав Маріуполь від окупантів, був поранений, вижив у російському полоні та хоче знову повернутися на війну. Торік 24 лютого Дмитро одразу пішов до військкомату рідного Маріуполя. Там добровольцю сказали почекати, та коли зв’язок у місті зник, він самотужки відшукав один із підрозділів і став до лав ТрО.

Дмитро пішов у розвідники, був кілька разів поранений і опинився у полоні росіян.

Він пригадує, що виконував свої завдання у цивільному, але в кишені завжди мав зброю та гранату — був готовий на все. Одного разу побачив росіян, що мародерили у рідному місті — сказав, що бездомний, і запитав, як і куди можна пройти.

В цей час нарахував танки, позиції ворога та повідомив українським військовим. 

Поранений, влаштував евакуацію інших побратимів. Його ж ноги тоді зрешетили майже два десятки уламків.

За кілька днів чоловік дізнався, що його мама, цивільна дружина та падчерка загинули під руїнами будинку.

12 квітня він потрапив у полон. Був в Оленівці, де за ним доглядали такі ж полонені медики. Потім було утримання на Луганщині, а тоді вже обмін. 

Він мріє першим зайти у своє місто. Вірить, що так воно й буде.

— Вони за кожну з моїх дівчат по десять душ залишать, — каже Дмитро.

Читати на тему

Генерали під прицілом. Як знищення командування Росії впливає на перебіг війни

Читай у нашому матеріалі, як знищені російські генерали спрощують український наступ.

Історію іншого військового, який мав підірвати мости на Чонгар 24 лютого, ми писали раніше. Читай, як та чому окупанти зайшли на материкову Україну з Криму.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!