Люсія Ларес — громадянка Австрії, але від початку повномасштабного вторгнення почала активно допомагати Україні. Вона привозить з Австрії та медичне обладнання і військове спорядження, а також є офіційною представницею військових капеланів у Європі.
В інтерв’ю Руху опору Люсія розповіла про те, чому так важливо, аби тил допомагав фронту всіма силами.
В Австрії давно в мене було багато проектів. Я працювала дуже багато, тому мала чимало знайомих, друзів. На початку повномасштабної війни вони почали дзвонити та пропонувати допомогу. Так ми й згуртувалися. Вийшла дуже крута команда в Австрії, побудована на довірі.
Коли телефонують люди та хочуть допомогти саме військовим, я шукаю бригаду, яка ближче до нуля, якій зараз саме актуальна допомога. Так ми опрацьовуємо все.
Якщо ми не будемо допомагати нулю, то тил скоро стане нулем.
Моя родина зараз в Україні. Хлопці — це і є моя сім’я. Я заїжджаю в Австрію і мені не вистачає повітря. Я їду до хлопців в Слов’янськ чи Лиман і все відчувається інакше. Мені набагато краще тут в Україні.
У нас є австрійські військові, є з Чехії багато військових. Навіть з Великої Британії. І там не про гроші, не про зарплату.
У мене є такий знайомий, який продав вдома все. У нього сім’ї не було. Я так розумію, що він воював колись в Сирії. Він сказав, що розуміє — це квиток в одну сторону, але інакше не може.
Викорінювати все під самий нуль потрібно. Потрібно напевно років 40-50, щоб покоління пройшли, тобто я своїх дітей навчу, а вони своїх.
Викорінювати потрібно, як пухлину, коли ти спочатку проводиш хіміотерапію, а потім вирізаєш усе зайве. Ось так і з російською культурою.
Волонтери, благодійні фонди, всі кажуть: збирати кошти на фронт стало значно тяжче. Просто заклику вже недостатньо, потрібні нові вигадки, шоу. Читай, до чого вдаються українські волонтери, щоб закрити збори на потреби ЗСУ.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.