Боролася і за живого, і за вбитого синів! Вражаюча історія матері азовців

У ці дні рік тому захисники Азовсталі вже були в полоні окупантів. Серед них була і дитина Нелі Шастун. Історія цієї жінки та її синів вражає. Обоє — оборонці Маріуполя.

Старший син Ігор загинув під час боїв 1 квітня 2022 року. Колаборанти здали його з побратимами позиції, тому ворог ударив саме туди, де був він.

Другий син Нелі, Микита, 86 днів був на заводі Азовсталь. А 20 травня разом з іншими оборонцями потрапив у полон.

Обидва родом з Маріуполя. Разом і стали на оборону міста. За одним пані Неля навіки в скорботі, а другого дочекалася живим. Але за живого та за загиблого довелося боротися.

Через знайомих Нелі вдалося знайти могилу Ігора. Це була вирва від снаряду. Там він і був похований, аж поки рідний батько, який став прислужувати так званій “ДНР”, не ініціював ексгумацію.

Він ініціював ексгумацію, але сказав, що то не Ігор, що то не мій син, а фашист.

Повернути тіло додому матері вдалося не одразу. Жінка стукала в усі інстанції, але аж у серпні знайшла. Це був рефрижератор у Бучі. Знайшли чоловіка за татуюваннями.

Тіло Ігора приїхало сюди у червні. Воно було поруч зі мною, за 20 хвилин їзди від мого дому.

Водночас молодший син долав свій шлях і прорвався на Азовсталь. Там тримали оборону аж до виходу 20 травня.

Потім був полон та місяці невідомості. А після цього сталась Оленівка. Як згодом виявилось, саме в тому бараці, який підірвали, був і Микита.

Але чоловік вижив та не був поранений. Мати говорить, що не знає, під якою зіркою народилась її дитина, що йому пощастило у тому пеклі залишитись живим.

Читати на тему

Поверніть моє серце з полону! Де Азов та як триває боротьба родин захисників Маріуполя за своїх рідних

Вікна зібрали всю інформацію, що наявна у відкритих джерелах, щодо перебування бійців полку Азов у російському полоні та процесу їх звільнення. Також подаємо інформацію про акції на підтримку полонених захисників Азовсталі.

Разом з тим, пані Неля приєдналася до організації Жінки зі сталі та стала боротися як за свого сина, так і за інших дітей.

А 31 грудня пролунав дзвінок. Неля говорить, що півхвилини молилася, щоб він був від сина. І, на щастя, Микита таки повернувся. У полоні схуд на 40 кілограмів — на зріст у понад 190 см чоловік важив близько 60 кг.

Морили голодом так, що травма буде ще довго після звільнення. Дуже просив хлібу, але не звичайного, а такого, як у в’язниці.

Говорив: “Це ж хлібчик”. Він його нюхав та цілував.

Та пані Неля й далі бореться за інших дітей. Інакше жінка вже не може — у полоні лишаються ще понад 700 азовців й тисячі бійців з інших підрозділів.

Також раніше ми розповідали, якою була хронологія боїв за Маріуполь, скільки наразі оборонців у полоні та як українське суспільство може їм допомогти нарешті повернутись додому.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!