Хоч би з яким злочином не зіткнеться людина, вона завжди прагне, щоб винний поніс найвище покарання за скоєне. Та як воно має виглядати? Кожен прагне справедливості у свій спосіб, і якщо для декого достатньо пожиттєвого строку ув’язнення для злочинця, то хтось вимагатиме смертної кари.
Проте трапляються випадки, коли така міра покарання абсолютно суперечить усім правам людини та міжнародним законам. І звісно ж, коли йдеться про порушення основних засад людяності, неможливо обійти Росію стороною.
Так, 9 червня на тимчасово окупованій території Донецької області російські маріонеткові органи влади засудили до смертної кари трьох іноземних військових, які захищали Україну. Зокрема, двох британців Ейдена Ейсліна та Шона Піннера, а також марокканця Саадуна Брагіма.
Після цього український Генштаб наголошував, що іноземці є комбатантами, тобто входили до складу ЗСУ, а це означає, що вони мають бути захищені Женевською конвенцією.
Проте невизнане утворення на тілі нашої держави наразі й саме не визнає міжнародних договорів та законів. Втім, не лише окупанти вдаються до покарання шляхом страти, а й розвинені країни. Тож Вікна розібралися, що таке смертна кара, як її застосовують на практиці та у яких випадках вона може вважатися законною.
Смертна кара — позбавлення життя людини, визнаної винною у вчиненні злочину, на підставі рішення органу державної влади.
Здебільшого смертну кару вважають видом покарання людини за відповідний злочин. Однак така процедура вимагає довготривалого судового процесу, можливості оскаржити рішення, визначених професіоналів, які будуть виконувати покарання, та чітко визначеної дати страти. Поки людина чекає на смертну кару, вона перебуває у “камері смертників”.
Певні види злочинів, за які виноситься смертний вирок, варіюються відповідно до законодавства тієї чи іншої країни. Однак усі вони мають схожий перелік діянь, за якими передбачена найвища міра покарання.
Про механізм застосування смертної кари в тоталітарних режимах сучасності наразі не відомо достатньо інформації, як і про жертв таких видів покарань.
Однак, якщо говорити про демократичні країни, то можна сказати, що смертній карі передує довготривалий процес на різних рівнях судової системи.
Крім того, в обвинуваченого є можливість подати апеляцію, перш ніж вирок наблизиться до невідворотнього виконання.
Досить часто між винесенням смертного вироку та його виконанням проходить чимало часу, враховуючи можливі апеляції та інші юридичні процеси.
Виконувати страту має право лише кваліфікований спеціаліст, який виступає представником держави. Час смертної кари має бути визначено чітко до хвилини. Якщо ці умови не виконані, вирок визнається таким, що не відповідає закону, а усі причетні повинні понести юридичну відповідальність.
Смертна кара здебільшого виконується непублічно, а кримінально-виконавчі органи повинні чітко визначити, хто може бути присутнім на страті.
Однак досить часто у країнах, які мають у своєму законодавстві можливість покарання через смертну кару, замінюють страту на довічне ув’язнення. До того ж особа, засуджена до смертної кари, може отримати помилування від вищої посадової особи, як-от президент, голова уряду чи монарх.
Станом на 2022 рік вже 109 держав юридично повністю скасували можливість страчувати злочинців за будь-які злочини. Крім того, 25 країн скасували смертну кару на практиці, а сім держав не застосовують її до звичайних злочинів, лишивши такий вид покарання лише для надзвичайно тяжких злочинів.
Україна офіційно припинила застосування смертної кари у 1997 році. А вже за два роки Конституційний суд остаточно закрив шлях до її відновлення, визнавши, що смертна кара суперечить Конституції.
Попри це, ще 54 країни світу застосовують таку найвищу міру покарання. Серед них Китай, Індія, частина Сполучених Штатів, Сінгапур, Індонезія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія, Єгипет, Саудівська Аравія, Іран, Японія та Тайвань.
Отже, ще 60% населення світу живе в країнах, де зберігається смертна кара як найвища міра покарання за злочини.
Деякі країни, які колись застосували мораторій на смертну кару, повертаються до цього виду покарань. Так, наприклад, у 2014 році Пакистан зіткнувся з небаченою жорстокістю, коли після різанини у школі Пешавара загинула 141 людина. Після цього країна повернула смертну кару.
Досить часто країни, які застосовують смертну кару, приховують дані щодо кількості страчених осіб. Тому визначити, хто застосовує її найчастіше, практично неможливо.
За даними Al Jazeera та спеціального доповідача ООН Ахмеда Шахіда, саме Іран має найвищий показник страт. За даними звітів Європейської служби зовнішніх справ, найчастіше смертну кару застосовували на території Сектора Гази.
Згідно з офіційними даними, які публікують самі країни, що зберігають смертну кару, до п’ятірки офіційних катів увійшли Китай, Іран, Єгипет, Ірак і Саудівська Аравія.
Однак одним із найбільших світових катів фактично може вважатись саме РФ з огляду на всю історію її збройних агресій проти інших держав. Читай про всі війни та воєнні конфлікти за участі Росії після Другої світової.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!