Сьогодні доводиться непросто не тільки дорослим, а й дітям. Вони переживають стрес від війни, втрати рідних та травмуючих подій.
Вони, так само як дорослі, переживають, бояться і зляться, просто можуть не вміти проявляти це екологічно.
Хоча і побутує думка, що дитяча психіка гнучка і пластична, внаслідок чого діти краще адаптуються. Однак це не зовсім так, вони теж можуть відчувати агресію і не знати, як з цим впоратися.
В рамках фонду Unicef дитяча психологиня Юлія Слободянюк розповіла, як підтримати дитину, коли вона проявляє агресію, та в чому можуть ховатися її причини.
Хай там що, дитяча психіка вразлива перед подіями, які травмують. Для малечі подібні події можуть бути навіть подвійним стресом.
Зокрема через брак знань і досвіду, їм складно усвідомити, що відбувається, і які в цього будуть наслідки, як це позначиться на них і як їм уникнути небезпеки.
В цьому контексті вони не можуть нічого контролювати, а їхнє життя й безпека повністю залежить від інших людей.
У будь-кого це викличе величезний страх і напруження. Такі почуття не можуть жити в нас вічно, їх треба вивільнити.
Один з природніх шляхів вивільнення злості — це прояв агресії. Особливо, якщо дорослі нічого не пояснюють і не допомогають знайти альтернативні методи вгамування почуттів.
Психологиня радить, що в жодному разі не треба сварити дитину, але й підтримувати таку поведінку теж не можна. Що ж тоді робити в такій ситуації?
Треба усвідомити, що будь-які емоції не є поганими, це лише реакція нашої психіки на страх, стрес і нерозуміння.
Дитина таким чином намагається сказати, що їй страшно і треба пояснення, треба дорослий поруч, який покаже, що робити з негативними почуттями всередині й допоможе “випустити пару”.
Ось підбірка дієвих методів, які справді допоможуть вгамувати і екологічно вивільнити почуття.
Це дозволяє непрямим шляхом реалізувати негативні почуття.
Часто вони програють травмуючі події, які їх дуже вразили чи шокували. Це допомогає їм одразу у двох аспектах: прожити травму та відчути контроль над ситуацією.
Важливо грати за правилами дитини, асистувати та супроводжувати, аж ніяк не вести гру чи критикувати або забороняти щось.
Сама по собі емоція злості й метод вивільнення шляхом агресії є нейтральним і базовим в наборі кожної людини.
Тож те, що твоя дитина поводиться агресивно — не хвороба, і в цьому ніхто не винен. Треба просто навчити малечу, як впоратися з цим почуттям.
Однак коли дитину лишають сам на сам зі своїми почуттями, то може розвинутися аутоагресія — де людина завдає шкоди сама собі.
Це може розвинутися тоді, коли біля дитини немає нікого поруч, щоб підтримати або дорослим настільки важко зі своїми емоціями й станами, що вони просто не можуть допомогти.
Тоді дитина намагається вивільнити енергію агресії іншими методами, які доступні їй, часто доступна лише вона сама. Тож якщо ти помішаєш, що твоє дитя б’є, ріже себе, обкушує шкіру та нігті — звернися з нею до психолога.
Підтримка дитини під час війни — це те, про що не варто забувати чи ігнорувати. Саме по собі нічого не загоюється, треба допомогти малечі отримати якомога меншу травму від подій в Україні.
Про те, як підтримати дитину під час війни, а чого робити не варто ми вже розповіли у нашому матеріалі.
Не пропусти наші матеріали. Все актуальне та корисне публікують на нашому Telegram-каналі.