Мої діти постійно сваряться — психологи пояснили, як реагувати

Вам теж здається, що тільки ваші діти не можуть жити в злагоді? Не переживайте, ви не одні такі!

Психологи пояснили, чому сварки між дітьми — це нормально та яку стратегію вирішення конфліктів варто обрати батькам.

Як уникнути дитячих сварок?

Психолог та психотерапевт Олег Следь радить не боятися сварок між дітьми, бо це процес формування їхніх стосунків з рівними собі. Сварки точно будуть.

Переживати треба, якщо їх не буде. Якщо людину виховують у тепличних умовах, то вона виросте з перфекціонізмом.

У світі, де немає нічого й нікого ідеального, їй буде складно будувати стосунки з іншими, адже вона матиме занадто високі вимоги до людей. 

Щоб зменшити кількість сварок та моральну шкоду від них, дотримуйтеся простих правил.

1. Запитуйте в дітей, що вони відчувають, демонструйте кожному свою підтримку. 
2. Обговоріть сімейні правила та дотримуйтеся їх, показуючи дітям свій приклад.
3. Будьте справедливими. Не карайте, а пояснюйте. 
4. Не діліть дітей на старших та молодших. Не варто сварити старших, а молодших пробачати, обґрунтовуючи це тим, що “ви ж старші, маєте бути розумнішими, а це ще мала дитина, не розуміє, як можна, а як ні”. Старша дитина не повинна нести відповідальність за всі вчинки молодших. Так батьки вкладають у голову дітям думку, що треба піклуватися про всіх інших, лише не про себе. Стосунки братів та сестер — це про рівність.
5. Поважайте дитину та її вибір. Хоч вона й маленька, але має свої вподобання, і рідні мусять це розуміти.
6. Приділяйте час дітям. Робіть “татові дні” і “мамині дні” з кожною дитиною окремо, щоб вона відчувала особливий контакт з кожним із батьків.
7. Підтримуйте дружню атмосферу зі своїм партнером. Не сваріться при дітях та поважайте одне одного. Діти копіюють моделі поведінки батьків.

Мої діти сваряться. Чи треба розбиратися, хто винен, чи потрібно покарати одразу всіх без з’ясування деталей суперечки?

Дитяча психологиня Тетяна Кирієнко запевняє, що більшість сварок, які відбуваються між дітьми, не потребують вашого втручання. Діти мають самі вчитися вирішувати свої конфлікти. Але дивіться, до якої межі це доходить.

Якщо конфлікт набирає обертів, починаються словесні та фізичні кривдження — потрібно відреагувати, зупинити, але не карати. З’ясуйте причини поведінки кожного та поясніть, що така ситуація неприпустима.

Якщо ж ви каратимете без з’ясування деталей та причин, то діти відчуватимуть, що їхні переживання не важливі. 

Необхідно встановлювати певні правила поведінки в родині, але вони не діють, якщо дорослі самі їх не дотримуються. 

Ситуація: діти посварилися й прийшли жалітися одне на одного до мене. Що робити? 

Важливо почути обох та показати, що ви розумієте переживання кожного. Спробуйте віддзеркалити почуття дитини: “Я бачу, що ти засмучений/-а. Мені також сумно через ваші сварки з братом/сестрою”.

Не погрожуйте дітям через сварки, адже це маніпуляція. Не спішіть бути суддею, вирішувати, хто має рацію, а хто винен. Іноді дітям достатньо вашого співчуття. 

У мене троє дітей. Треба гратися з ними всіма разом чи приділяти кожному час окремо?

Психологи рекомендують проводити час і всім разом, і обов’язково приділяти увагу кожному. Дитина має знати, що в неї є свій день з одним із батьків, який належатиме лише їм двом.

Це матиме велике значення для малюка. Ви зможете уникнути зайвих ревнощів та суперечок між братами та сестрами, адже кожен відчуватиме свою важливість. 

Ситуація: я дуже багато працюю та рідко коли маю вільний час. Як довго треба гратися з дітьми?

Важлива не тривалість, а якість. Дитина зрадіє навіть невеликому вияву уваги до неї, адже відчує, що контакт із батьками продовжується, про неї не забули. 

У сім’ї народилася нова дитина, а старші почуваються покинутими та менш важливими. Як цього уникнути?

У дітей завжди буде ревність до батьків та одне до одного, але це можна пом’якшити. Батькам потрібно пам’ятати, що коли народжується друга дитина, то передусім підтримки та емоційного контакту потребує саме первісток, — говорить Тетяна Кирієнко. 

Олег Следь наголошує, що в дітей може розвиватися егоцентризм та егоїзм.

Егоцентризм — це коли дитина не розуміє, що в інших людей можуть бути бажання або потреби, відмінні від її власних. Вона відчуває себе єдиною у світі й сприймає лише свою точку зору.

Егоцентризм часто розвивається в дітей, які одні в родині та звикли до того, що вони — центр життя батьків.

Коли ж з’являється братик чи сестричка, для старшого це справді шок.

У цьому разі батьки мають змінити свою модель поведінки та ставлення до дитини так, щоб вона почувалася важливою, але не центром Всесвіту.

Здоровий егоїзм — це коли дитина у своїй поведінці керується власними інтересами, але не вступає у конфлікт з потребами та бажаннями інших.

При здоровому егоїзмі діти зазвичай не дуже травматично переживають народження іншої дитини, але все одно мають відчуття, що з’явився хтось, з ким треба розділяти батьківську любов.

Читати на тему

Знецінення — одна з форм насильства: Дмитро Карпачов пояснив, як воно травмує дитину

Як знецінення позначається на дитині та чому слід уже сьогодні переглянути свій підхід до виховання малечі.

Батьки мають поступово підготувати дитину до появи братика чи сестрички. Розмовляйте з нею індивідуально та пояснюйте, що через те, що немовля ще багато чого не вміє робити самостійно, йому потрібно буде приділяти більше часу, але ви все одно так само любитимете старшого. 

Ситуація: діти часто мене перепитують, чи я люблю їх однаково. Як їм донести, що вони всі для мене однаково важливі?

Психологи зазначають, що однаково любити дітей неможливо. Це зовсім не означає, що батьки люблять когось більше, а когось менше. Просто вони по-різному відчувають цю любов. І це нормально.

Якщо запитати тата чи маму: “Як ви ставитесь до доньки? А як до сина?”, і відповіді будуть різними, то це пояснюється тим, що кожна дитина індивідуальна. Цього не варто боятися чи соромитися.

Говоріть з кожною дитиною наодинці про свою любов. Використовуйте менше заперечень у розмові. Люди краще засвоюють стверджувальні речення.

Порівняйте:

1. Те, що в тебе з’явився маленький братик, не означає, що я тебе не люблю.
2. Те, що в тебе з’явився маленький братик, все одно означає, що я тебе люблю.

Коли ви говорите з дитиною індивідуально, не підкреслюйте, що любите всіх своїх дітей, а спрямовуйте слова конкретно до цього сина чи доньки. Малюку не важливо, як ви любите інших.

Він хоче почути, як ви любите саме його. Це не применшить вашу любов до інших, якщо ви регулярно говоритимете про свої почуття кожній дитині окремо.

А якщо ви хочете якісно проводити час з дитиною, то радимо прочитати поради психолога і телеведучого Дмитра Карпачова. Якісна увага — це принципово інший вид спілкування — більш продуктивний, осмислений, сповнений приємних емоцій, — поділився Карпачов про те, як проводити час з дитиною.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.