Чи може любов у родині перетворитися на пастку? Психотерапевтка та авторка Кетлін Сакстон у своїй книзі пояснює, як нарцисичне виховання впливає на дітей, які зростають не у власних ролях, а в тих, які нав’язує їм один із батьків. Вона називає це крадіжкою особистості — коли дитині доводиться відмовлятися від справжніх почуттів, аби відповідати очікуванням.
Про це пише The Independent.
Золоті діти та їхня втрата себе
Сакстон наводить приклад: якщо батько прагне бачити навколо себе лише веселу, щасливу картинку, дитина змушена приховувати смуток і гнів, аби підтримувати цей фасад. У дорослому житті це часто призводить до залежностей — роботи на виснаження, переїдання чи алкоголізму.
Авторка з власного досвіду розповідає, що в молодості також звернулася до алкоголю, а вже в реабілітації зрозуміла, наскільки сильним було заперечення проблеми в родині.
Типи нарцисизму
На думку психотерапевтки, суспільство часто неправильно трактує це поняття. Людину можуть назвати «нарцисом», якщо вона поводиться егоїстично чи неприємно. Насправді ж існують різні типи:
- Грандіозний нарцис — яскравий, демонстративний, позбавлений емпатії, який різко реагує на критику;
- прихований нарцис — людина, яка здобуває увагу та захоплення через образ жертви, демонструючи самопожертву й викликаючи жалість.
У батьківстві обидва типи часто використовують дітей як підтвердження власної успішності або як захист від критики з боку суспільства.
Чи передається нарцисизм у спадок
За словами Сакстон, золоті діти дійсно мають ризик перейняти риси батьків. Їх постійно вихваляють, називаючи особливими, і тому вони можуть ставати самовпевненими. Але момент зіткнення з реальністю — помилки, невдачі, життя без ідеальної картинки — може стати переломним і змусити людину шукати справжнє я.
Психотерапевтка наголошує: якщо батько чи мати замислюється, чи не є вони нарцисичними, або навіть перепрошують перед дітьми за власні помилки, — швидше за все, у них немає серйозного нарцисичного розладу. Адже люди з таким діагнозом зазвичай не здатні визнати власні проблеми.
У книзі Мій батько-павич Сакстон показує, що шлях до зцілення — у вмінні відмовитися від нав’язаних ролей і знайти власний голос.
Найважливіше — зрозуміти, що ти достатньо хороший у будь-якому стані: і в щасливі, і в важкі дні, — каже авторка.
Вона додає: нарцисизм — це не лише про велике его. Навпаки, в його основі часто лежить внутрішня порожнеча, яку людина намагається замаскувати показною впевненістю. І розуміння цього допомагає краще підтримати тих, хто виріс поруч із нарцисичними батьками.
Такі історії ще раз нагадують: любов і турбота мають лікувати, а не ставати формою контролю чи маніпуляції. Раніше ми писали про 6 неочевидних сигналів того, що стосунки отруюють твоє життя.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!