Щастя завжди на часі: як українки народжують дітей під час війни

В наші часи подеколи страшно планувати свій наступний день. Але в Україні є сміливці, що не чекають вдалого моменту, а створюють його тут і зараз. І втілюють у життя мрію про батьківство.

Народжувати дітей під час війни — страшно та ризиковано. Але все ж є родини, які вважають, що маленькі українці завжди на часі. Історії відважних матусь, які наважилися народжувати дітей після повномасштабного вторгнення, розповіли в УП.Життя. 

Як військовий Олег та його дружина Катерина вирішили не чекати

Олег Олив — військовий, має звання Героя України. Катерина — репетиторка з української мови, яка у липні 2024 року народила доньку.

Катерина та Олег познайомилися у студентські роки, коли чоловік був курсантом Військової академії в Одесі, а жінка навчалася у Львові. Через півтора року вони одружилися. Але народжувати дітей вирішили згодом.

— Дитина для нас — це дуже вагомий крок. Ми завжди думали, що треба почекати: пожити для себе, сформувати певну базу, підготуватися, — згадує подружжя.

Як каже Катерина, вони буквально відкладали нове життя на потім. Але в один момент вирішили, що вже час і впораються з усім, що б нас не очікувало.

“Відправною точкою” називають присвоєння Олегу звання Героя України, яке сталося на його 25-річчя. Саме тоді прийшло розуміння, що вони готові до дитини. 

— На початку повномасштабної війни, коли я ще не розуміла, що буде з чоловіком, я дуже шкодувала, що у нас немає спільних дітей. Немає людини, яка б нагадувана мені про Олега, була на нього схожою, — говорить жінка. 

З іншого боку, Катерина погоджувалася з тим, що дитина не переживає тривоги, обстріли та не хвилюється за батька. Однак їй було шкода, що у їхньої історії немає продовження. 

У листопаді 2023 року пара дізналася про очікувану вагітність. Жінка переживала, що Олег не зможе приділяти час дитині та підтримувати з нею емоційний зв’язок на відстані. Тоді вона ще не знала, що чоловік отримає серйозне поранення голови та проведе всю вагітність поруч з нею. 

У нього була зламана верхня щелепа, травми носа й голови. Олег втратив частину лобної кістки та око, а на момент поранення у чоловіка була сильна кровотеча із сонної артерії. 

Життя військового вдалося врятувати, а Катерина зізнається — добре, що це сталося саме під час вагітності. Адже після травми вони могли б і не наважитися на дитину.

Unsplash

Згодом ВЛК винесла вирок про непридатність Олега і на фронт чоловік так і не повернувся. У липні Катерина народила доньку, яку назвали Яринкою. Зараз родина проживає на Львівщині.

Хоч молоді батьки переживають за безпеку дитини, вони впевнені, що ідеальний момент для народження дитини, на який чекають так багато пар, може ніколи не настати. Тому не слід відкладати цю подію. 

Читати на тему

Радість материнства: як не боятись і чи варто народжувати під час війни

Психологи пояснюють бажання народити дитину під час війни та радять, як позбутися страху і набути відповідальності перед материнством.

Історія Юрія та Соломії, які не стали чекати завершення війни

Юрій Радько мріяв про дитину з 17 років. Його дружина Соломія змогла виконати цю мрію через 6 років. Вони познайомилися, коли чоловік служив за контрактом у ЗСУ. 

Спершу Соломії сподобався побратим Юрія, але їхні погляди на життя не збігалися. Тоді хлопець вирішив познайомити дівчину з Юрієм. За місяць до початку повномасштабного вторгнення у хлопця закінчився контракт, тож пара почала планувати спільне життя. 

Але в перші дні війни Юрій повернувся до війська, а Соломія залишилася у Львові. У кінці травня, під час спонтанної поїздки до Юрія, пара одружилася. 

Одразу після весілля вони почали планувати дитину. Чоловік завжди хотів доньку, а причин відкладати батьківство подружжя не бачило. 

Раніше я думала, що діти тільки після закінчення війни, але насправді життя продовжується. Якби не народжувалися діти, ми б зараз просто вимирали, — каже Соломія.

У коротких відпустках Юрія та Соломія намагалися зачати дитину, але нічого не виходило. Згодом у листопаді 2023 року дівчина дізналася, що при надії. Чоловік дізнався про це на 3 тижні пізніше.

— Я спеціально купила коробочку, поклала туди маленькі шкарпетки та тест на вагітність і відправила все це Юрі. Він дуже плакав, коли дізнався, — згадує вона.

А 29 червня, на 3 тижні раніше терміну, народився їхній син Святослав. Юрій зміг побачити дитину лише через тиждень. 

Unsplash

Найбільше Соломію хвилювало, що чоловік пропустив багато цінних моментів із дитиною — перші УЗД, пологи, виписку з пологового. Її морально вбиває неможливість гуляти сім’єю з дитиною, як інші пари. 

Час від часу у Соломії виникають тривожні думки щодо майбутнього. Але дівчина розуміє, що мусить брати себе в руки, адже дитина відчуває її тривожність.

Водночас вірить, що все буде добре, а війна скінчиться до того, як Святослав виросте. Та підсумовує: заради дітей дорослі мають навчитися жити із війною та сподіватися тільки на краще.

Нагадаємо, що президент підписав закон про зберігання і використання репродуктивних клітин загиблих військових. Тож навіть після смерті воїна дружина зможе народити від нього дитину. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.