Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович просить Кабінет міністрів України виділити хоча б мільйон гривень на програму з ексгумації жертв Волинської трагедії, зокрема через звернення польських громадян.
Про це він заявив в ефірі національного телемарафону, передає Інтерфакс-Україна. У чому полягає історичний контекст та чому Польщі так важливо домогтися цього рішення — далі в матеріалі.
Кабмін просять виділити кошти на ексгумацію жертв Волинської трагедії
За словами Дробовича, він попросив уряд виділити хоча б 1 мільйон гривень на окрему програму.
— Щоб у нас була окрема програма з пошукових робіт, зокрема, якщо будуть звертатися польські громадяни. Ми будемо намагатися їм допомогти, — пояснив він.
Дробович зазначив, що польська сторона протягом багатьох років не може запустити ні робочі групи, ні міжвідомчі комісії, а польські громадяни вже в розпачі звертаються безпосередньо до Українського інституту національної пам’яті.
Нагадаємо, що раніше міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив про те, що Україна не може вступити до ЄС без розв’язання волинського питання.
Згодом президент Польщі Анджей Дуда прокоментував заяву міністра, пояснивши, що спроби блокувати вступ України до Європейського Союзу грають на руку Путіну.
2 жовтня в Українському інституті національної пам’яті заявили, що планують проведення пошукових робіт жертв Волинської трагедії у 2025 році.
Там додали, що залишаються відкритими для взаємодії з польськими інституціями у сфері пошуку, збереження та догляду за місцями пам’яті українців у Польщі та поляків в Україні.
Що таке Волинська трагедія 1943 та її причини
Хоча Польща є одним із найбільших партнерів України у війні проти Росії, питання Волинської трагедії залишається тим, що часто ускладнює діалог між країнами.
Волинська трагедія — це події, що трапилися у розпал Другої світової війни між Україною та Польщею на території спільного проживання двох націй — Волині, Східній Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні та Лемківщині.
Польська сторона вважає трагедію антипольською акцією Української повстанської армії (УПА) та геноцидом. Українська ж нагадує про відповідні дії з боку польської Армії Крайової проти мирних українців.
За даними різних історичних документів, навесні 1943 року Крайовий провід Організації українських націоналістів (ОУН) ухвалив рішення про вигнання поляків з території Волині. На тих територіях українці становили близько 80% населення, поляки — 15%.
Рішення обґрунтовували тим, що хочуть завадити поверненню західноукраїнських земель до складу Польщі. Крім цього, УПА хотіли покарати поляків за співпрацю з гітлерівцями, допомогу радянським партизанам та за вбивство українських громадських діячів на Холмщині.
Спочатку акції були спрямовані проти польських співробітників адміністрації окупаційної німецької влади. Але згодом набули масового характеру та поширилися на всіх поляків.
11-13 липня 1943 року загони УПА атакували польські поселення, а у відповідь командування Армії Крайової розпочало каральні акції проти українців.
Згідно з польськими даними, у Волинській трагедії загинули щонайменше 35 тисяч польських селян.
В Українському центрі національної пам’яті підкреслюють, що антипольські акції українців 1943 року дійсно супроводжувалися вбивствами цивільних поляків.
Націоналістам допомагало місцеве українське населення, яке тривалий час зазнало утисків з боку польської влади. Однак польські підрозділи Армії Крайової також масово вбивали українське цивільне населення не лише на території Волині, а й на території Польщі.
Ще у 2000-х роках керівництво Польщі та України зійшлися на формулі примирення Просимо пробачення і самі пробачаємо, згідно з якою обидві сторони мали перепросити за помилки свого народу.
Хоч історія України та Польщі має сумні сторінки, наше сьогодення супроводжується взаємопідтримкою. Зокрема, більшість поляків не проти, аби російську зброю збивали над територією їхньої країни.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!