Волонтери — сучасні герої та надзвичайно важлива ланка у державі, особливо під час війни. Саме вони закривають своєю працею “прогалини” органів влади, допомагають людям у важкодоступних регіонах, координують зусилля тих, хто хоче долучитися до доброї справи.
Проте добровільним помічникам потрібно піклуватися не тільки про інших, а й про себе. Психологиня Катя Герман дала поради волонтерам, як подбати про себе під час війни.
Не потрібно ставити собі за мету врятувати всіх, бо це, на жаль, неможливо. Тож думай про це під інакшим кутом. Допомога одній людині — це неймовірно. Допомога 1000 людям — теж неймовірно. Тож сама допомога — це прекрасно.
Можна знизити тривогу через фізичні вправи та турботу про себе. Не забувай їсти та спати. Ймовірно, коли твої близькі кажуть “одягни теплий светр”, “поїж перед виходом”, “встигни до комендантської години”, то це турбота про тебе, а не дурниці.
Обери для себе конкретний напрямок роботи. Це допоможе сфокусуватися, отримати якісний результат та зберегти свій ресурс.
Усі люди втомлюються. Тож запиши собі, кому та що можна делегувати, поки відпочиваєш.
Якщо ти не хочеш/не можеш/не знаєш, як допомогти — скажи про це чесно. Краще люди знайдуть експерта-волонтера в тому напрямку, ніж ти віддаси свій, вже взятий у кредит, ресурс.
Намагайся бачити результат своїх старань. Це важливо, щоб не втратити мотивацію та не вигоріти. Успіх окрилює та додає сил продовжувати боротьбу зі злом.
Мабуть, це найголовніша порада. Ніколи не опускай руки та пам’ятай, що зараз кожен на своєму місці працює заради спільної перемоги. Разом ми — сила!
Уже майже два місяці Україна живе в режимі “все для перемоги”. Повномасштабна війна змінила кожного українця, кожне підприємство, кожну громаду і колектив. Ресторани почали годувати тероборону та стареньких, українці тисячами вишикувалися розбирати завали розбомблених міст.
Олександр Федченко перетворив свій автосервіс на волонтерський центр. Тепер він безкоштовно ремонтує автівки військових, волонтерів та рятувальників. Замовлення не припиняються, як і війна.