Нині однією з найбільших проблем для українського суспільства постало питання психологічної реабілітації військових, які повернулися із фронту. Адже для нас це питання є новим, попри те, що війна триває з 2014 року: радянські стигми лише зараз потрохи відпускають українців, які досі вважали похід до психолога чимось на кшталт мітки про “ненормальність”.
Хтось наголошує про потребу прикладів, як от в Ізраїлі чи США, інші наполягають — варто напрацьовувати власну систему психологічного супроводу для військових, які пройшли бойові дії.
Офіцер Центру морально-психологічної підтримки сил територіальної оборони ЗС України на псевдо Доцент у телемарафоні Єдині новини розповів Яні Брензей, як українські військові отримують психологічну допомогу та що потрібно знати близьким захисників, які повернулися з фронту.
Військовий каже: на плечі їхнього центру покладена мета допомагати, підтримувати українських військових. Центр морально-психологічної підтримки сил ТрО ЗСУ приїздить туди, де дислокується той чи інший підрозділ.
Також він наголошує, що якщо ти військовий і відчуваєш, що потребуєш фахової допомоги, але не знаєш, до кого та куди звертатися, можеш почати із лінії кризової допомоги при Мінветеранів.
Звертатися можна за номером: 0 800 33 20 29.
Попри те, що багато бійців досі скептично ставляться до психологічної допомоги, насправді більшість з них змінює думку після першої сесії психологічної роботи, — каже Доцент.
Офіцер Центру морально-психологічної підтримки сил територіальної оборони ЗСУ каже, що найчастіші скарги серед військових — пригніченість, тривожність.
— Зараз популярним стає поняття резиліенс — тобто опір, пружність. От у військових важливо це розвивати, аби сподівання, надія — те, що важливе, — допомагали витримувати цей стрес.
Натомість також існує ризик, що й така резильєнтність не зможе повністю тримати на собі мотивацію воювати. Наприклад саме для тих, хто пішов у ТрО на початку війни: ці чоловіки та жінки планували обороняти своє місто, мали уявлення, що велике вторгнення триватиме не довго.
Pexels
Зараз же більшість цих військових боронить цілу країну, далеко від власного дому. У багатьох немає картинки майбутнього.
Прийняти невизначеність — це найважливіше для військового. Прийняти те, що робиш у тому місці, де зараз перебуваєш, — каже Доцент.
Так само допомагає й розуміння того, що нам потрібно перемогти спільного ворога. А ще варто нагадувати собі, чому у перші дні повномасштабного вторгнення така велика кількість добровольців пішли на цю війну, покинувши вдома все, що мали.
Доцент каже: у таких випадках важливо стежити і за собою, і за побратимами та посестрами, адже інколи людина може не помічати свого стану.
— Допомагають у таких ситуаціях гумор та підтримка, а ще різноманітні практики самозаспокоєння та контролю емоцій, за які військові завжди вдячні.
— Посттравматичний стресовий розлад психіки здатен проявитися саме тоді, коли стресовий чинник подолано, — зазначає Доцент. Зараз же більшість військових продовжують перебувати у стресових ситуаціях, а отже психіка налаштована на подолання джерела стресу.
Люди на війні відгороджуються, це нормальна реакція психіки на ненормальні події. Тож не дивно, що зараз військові можуть не повною мірою зреагувати на смерть побратима. Але повне відчуття втрати може наздогнати уже в мирному житті.
З приводу ПТСР існує багато залякувань. Насправді не всі військові матимуть ПТСР, а ті, що мають, часто знаходять сили подолати його самостійно. Лише частині з них потрібна буде фахова допомога.
Офіцер Центру морально-психологічної підтримки наголошує, що всім військовим потрібно буде пройти адаптацію до мирного життя. На це може піти час, адже такою, якою була їхня буденність до 24 лютого, вона вже не стане.
— Треба, в першу чергу, не заважати адаптовуватися до нових реалій і всіляко підтримувати, — радить Доцент. — Потрібно допомагати в тому, в чому людина починає проявляти інтерес і ні в якому разі не знецінювати ці пориви.
Адже процес повернення з фронту є тривалим: бо можна повернутися тілом, але не розумом. Підтримку має проявляти все, що оточує тепер вже ветерана війни: держава, роботодавець, сім’я, друзі.
Важливо проявити розуміння і прийняття того, що людина змінилася. Що вона проявляє ті емоції, яких раніше не було, або навпаки.
Кілька порад для дружин, як спілкуватися з чоловіком, який у війську, читай у нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!