Роль жінки в армії часто недооцінювалась. І досі дехто може дозволити собі необдумані вислови в бік наших захисниць, які нарівні з чоловіками нищать ворога, рятують життя, мінують та розміновують, керують підрозділами та втрачають свої здоров’я і життя. Тому теж заслуговують на повагу та підтримку.
У лавах Сил оборони наразі щонайменше 45 тисяч військовослужбовиць, тисячі з них — у боях нарівні з чоловіками. 13 тисяч українок мають статус учасниць бойових дій.
Потреба нагадати про взаємодію з ветеранками очевидна. Тому проект ментального здоров’я Ти як? поділився порадами щодо комунікації з українськими військовослужбовицями та корисними контактами у разі потреби допомоги.
Як говорити з ветеранками
Насамперед важливо не забувати, що військовослужбовиця на війні може так само хвилюватись за своїх близьких, як і будь-хто в країні. Вона може бути більш емоційною чи складніше переживати втрати. Однак це буде залежати лише від особливості її психіки, як і в будь-якого її побратима.
Водночас військова може не боятись випробувань, чи, наприклад, швидше бігати чи краще стріляти, бути більш витривалою фізично чи ментально.
Проте процес реінтеграції у цивільне життя для військовослужбовиці може виявитись більш складним, ніж для когось з її побратимів. І причина цього в рівні стигматизації захисниць з боку цивільних, які можуть вважати, що військова служба — не жіноча справа.
Повертаючись з війни, ветеранки так само як і ветерани, часто відчувають брак якісної психологічної, медичної допомоги та реабілітації. Не завжди запропоновані програми допомоги враховують, що деякі жінки-військовослужбовиці мають дітей.
Тому важливо бути більш емпатичними до ветеранів — як чоловіків, так і жінок. Та намагатись утриматись від висловлювань, які можуть нашкодити їхньому ментальному здоров’ю.
Що не слід говорити жінкам-військовим, аби не травмувати
- Нащо тобі та війна здалася, ти мала з дітьми сидіти.
- То не жіноча справа.
- Жінкам там робити нічого.
- Краще подумай про дітей.
Разом з тим, ветеранки можуть частіше усвідомлювати свою потребу в психологічній підтримці. Тому варто підтримувати наміри звернутись до спеціаліста за допомогою.
Крім того, у цивільному житті захисниця може також стикнутись з іншими викликами як, наприклад, проблеми з репродуктивним здоров’ям, домашнє насильство чи будь-що інше. Тому важливо спілкуватись зі своїми знайомими та близькими ветеранками, слухати їх та спробувати запитати, чи можеш ти якось їм допомогти.
Куди звернутись за допомогою:
- ГО Вільний вибір за номером 063 64 64 991;
- Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду 0 800 33 20 29;
- Ветеранська спільнота Veteran Hub;
- ГО Дівчата;
- БО Жінка і війна;
- БФ Сильні;
- ГО Жіночий ветеранський рух.
Наші захисники та захисниці потребують розуміння, допомоги та підтримки. Найперше, що повинні робити тепер українці — всіляко підтримувати ветеранів та ветеранок, їхніх родичів та родини тих, хто загинув. Один із таких проектів, який покликаний допомагати — Єдина ветеранська лінія. Читай, що відомо про Єдину ветеранську лінію.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!