Фото Getty Images Після кожного обстрілу в Україні медіа та соцмережі миттєво заповнюються шокуючими фото постраждалих та загиблих, що фіксують наслідки атак. Такий контент часто викликає палкі суперечки серед суспільства: чи є етичним публікувати такі зображення та як вони впливають на психіку тих, хто їх бачить? Зокрема така дискусія розгорілася після обстрілу Києва 24 квітня, світлини наслідків якого опублікували відомі українські фотографи Влада та Костянтин Ліберови, а також Євген Малолєтка. Одна сторона запевняла в тому, що творці лише “наживаються” на горі інших, оскільки закарбовують у фото біль інших і смерті. Інші ж говорили про важливість фіксувати воєнні злочини росіян. Проте більшість зрештою погодилась, що це тонкий лід, яким важко пройтися, аби не зробити хиткий крок і не потонути в прірві помилок. LB.ua вирішив поглянути на цю дискусію з погляду психічного здоров’я. Відповідно до думки психологів, ці фото можуть бути не лише важливим інструментом для документування злочинів, а й суттєво травмувати глядачів. Чому люди репостять фото загиблих? З погляду психології, публікація трагічних зображень є спробою проявити співчуття та подолати особисті переживання. Це допомагає людям виразити свій біль і страх, а також долучитися до колективного процесу осмислення трагічних подій. Вони можуть таким чином показати солідарність з тими, хто постраждав, або просто розповісти світу про те, що відбувається в Україні. Для деяких це також спосіб зняти відчуття провини за власне виживання, коли вони бачать, як інші страждають. З іншого боку, такі публікації можуть бути й засобом стабілізації власного емоційного стану, особливо коли люди відчувають потребу донести інформацію до міжнародної спільноти. Вони вважають, що демонстрація таких зображень є способом не допустити забуття трагедії та показати реалії, з якими стикаються українці в умовах війни. Фото: Facebook Як це травмує Попри бажання донести правду до світу, надмірна кількість таких зображень може призвести до психічної травми, зокрема до ретравматизації. Це стосується не лише тих, хто особисто пережив війну, а й тих, хто перебуває поза контекстом подій, але все одно має доступ до цього контенту через соцмережі. Зокрема, так званий “медіатравма свідка” може мати серйозні наслідки для психічного здоров’я людей, що не мали прямого контакту з війною. Фото: Facebook Вони можуть пережити сильний шок, відчуття тривоги та навіть панічні атаки, побачивши фотографії або відео насильства та смерті. Особливо це стосується дітей або людей з надчутливою психікою, які ще не вміють правильно справлятися з такими емоціями. З часом люди можуть “адаптуватися” до таких зображень, але для багатьох це все одно залишається серйозним джерелом стресу. Психологи звертають увагу на те, що хоча “звикання” до таких ситуацій і можливе, однак це не завжди означає, що психіка повністю справляється з наслідками. Читати на тему (Не) публікуй фото загиблих дітей: де фіксація злочину переходить межі етики Медіакритик Отар Довженко та психотерапевтка Надія Мартинюк розповіли, чи можна поширювати фото загиблих. Вплив на потерпілих та їхніх рідних З погляду етики, публікація фото загиблих без дозволу родичів порушує приватність і може поглибити їхнє горе. Коли сім’ї бачать, як їхні близькі стали об’єктом публічного обговорення та експлуатації в медіа, це може значно погіршити їхній емоційний стан. Фото: Facebook Водночас є й інша сторона медалі: деякі люди хочуть, щоб їхні родичі, які стали жертвами війни, не були забуті, і бачать у публікації таких фото можливість привернути увагу до наслідків російських атак. Це етична дилема, де важко знайти золоту середину між правом на приватність та правом на інформування суспільства. Що робити після стресу від фото війни Коли людина стає свідком чи жертвою травматичних подій, їй необхідно навчитися керувати своїми емоціями. Прості психологічні техніки, такі як дихальні вправи чи концентрація на зовнішніх об’єктах, можуть допомогти знизити рівень стресу. Однією з ефективних технік є так зване дихання по квадрат»: вдих, пауза, видих, пауза, і так кілька разів, спостерігаючи за чіткими лініями, наприклад, за вікном. Це допомагає стабілізувати нервову систему і заспокоїтися. Фото: Instagram Іншим методом є обстукування, коли людині допомагає просто постукувати по своїх кінцівках або іншій частині тіла. Це дозволяє зняти напругу та зосередитись на своїх відчуттях. Хоча публікація фотографій наслідків атак є потужним інструментом для привернення уваги до війни, вона має й серйозні психологічні наслідки для тих, хто її бачить. Важливо пам’ятати, що медіа контент має бути створений з урахуванням впливу на психіку глядачів, а також на емоційний стан тих, хто знаходиться у безпосередньому контакті з трагічними подіями. Водночас кожен з нас має знайти спосіб захистити себе від цієї травматичної інформації та шукати допомогу, якщо цього потребує наша психіка. Раніше ми розповідали, як війна змінила наше сприйняття “тяжких” фото та чи нормально це. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Росія, Україна Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему (Не) публікуй фото загиблих дітей: де фіксація злочину переходить межі етики Медіакритик Отар Довженко та психотерапевтка Надія Мартинюк розповіли, чи можна поширювати фото загиблих.
Вплив на потерпілих та їхніх рідних З погляду етики, публікація фото загиблих без дозволу родичів порушує приватність і може поглибити їхнє горе. Коли сім’ї бачать, як їхні близькі стали об’єктом публічного обговорення та експлуатації в медіа, це може значно погіршити їхній емоційний стан. Фото: Facebook Водночас є й інша сторона медалі: деякі люди хочуть, щоб їхні родичі, які стали жертвами війни, не були забуті, і бачать у публікації таких фото можливість привернути увагу до наслідків російських атак. Це етична дилема, де важко знайти золоту середину між правом на приватність та правом на інформування суспільства. Що робити після стресу від фото війни Коли людина стає свідком чи жертвою травматичних подій, їй необхідно навчитися керувати своїми емоціями. Прості психологічні техніки, такі як дихальні вправи чи концентрація на зовнішніх об’єктах, можуть допомогти знизити рівень стресу. Однією з ефективних технік є так зване дихання по квадрат»: вдих, пауза, видих, пауза, і так кілька разів, спостерігаючи за чіткими лініями, наприклад, за вікном. Це допомагає стабілізувати нервову систему і заспокоїтися. Фото: Instagram Іншим методом є обстукування, коли людині допомагає просто постукувати по своїх кінцівках або іншій частині тіла. Це дозволяє зняти напругу та зосередитись на своїх відчуттях. Хоча публікація фотографій наслідків атак є потужним інструментом для привернення уваги до війни, вона має й серйозні психологічні наслідки для тих, хто її бачить. Важливо пам’ятати, що медіа контент має бути створений з урахуванням впливу на психіку глядачів, а також на емоційний стан тих, хто знаходиться у безпосередньому контакті з трагічними подіями. Водночас кожен з нас має знайти спосіб захистити себе від цієї травматичної інформації та шукати допомогу, якщо цього потребує наша психіка. Раніше ми розповідали, як війна змінила наше сприйняття “тяжких” фото та чи нормально це.