Як не звинувачувати батьків у дитячих травмах, і чи нормально це не пробачати

У нас можуть виникати ситуації, призма на які тягнеться з дитинства. Дитячі травми, булінг, особливості родини можуть впливати на наше зараз і майбутнє, хочемо ми цього чи ні.

І якщо одні намагаються пропрацювати свої проблеми та переживання з психологом, інші ж можуть просто ігнорувати їх, і казати “у мене було важке дитинство” або “це все через батьків”.

Як припинити в усьому звинувачувати батьків, навіть якщо було травматичне дитинство, розповіла психологиня Її підтримки Олена Сауленко.

Як припинити звинувачувати батьків у дитячих травмах

Ідеальна картинка така, що батьки виховують нас, піклуються, люблять і хвалять за все. Вони завжди мають час на підтримку та приділення достатньої кількості уваги. Та в реальності все буває не так. Не всі діти отримували належне ставлення, любов та увагу.

А тому у більш зрілому віці можуть виявлятися різні травми, що мають коріння з дитинства. Наприклад, різні типи прив’язаностей у стосунках тощо. Психологиня каже, часто ми можемо відчувати провину чи образу на рідних.

Але тут важливо сфокусуватися на собі й своїх переживаннях. Адже не пробачати й продовжувати спілкуватися — нормально, так само як і пробачити, але обірвавши будь-які зв’язки з батьками.

У питанні, чи нормально не пробачати своїм батькам, психологиня переконана, що цей біль образи може заважати нам рухатися далі та будувати стосунки з іншими людьми. Особливо, якщо часто повертатися до ситуації, прокручувати її у голові.

Пробачити — не дорівнює забути або ж знецінити свій досвід.

Читати на тему

Щоб не отруювати життя токсичними людьми: які червоні прапорці у дружбі мають занепокоїти

Коли тобі здається, що з твоїми друзями щось не так, то, можливо, тобі не здається? Читай про ознаки токсичної дружби, через які краще припинити стосунки.

Олена Сауленко радить виписати почуття та думки “пробачити/не пробачити” під запитанням “Навіщо мені це?” Також часто допомагає проста розмова з батьками. Хоча з деякими це може бути складно чи неможливо.

Для висловлення емоцій та ефективної розмови фахівчиня радить метод Я-повідомлення. Тобто, не “ти приділяла мені мало уваги”, а “Я відчуваю, що ми мало проводили часу разом”. Таким чином це не буде нападом чи звинуваченням.

Фото: Unsplash

Виговоритися можна за допомогою листа. Наприклад, самій собі з дитинства чи дорослого віку. Пропиши свої відчуття, бажання у важкі травматичні моменти. Схоже можна зробити і зі своїм дитячим фото — проговорювати страхи, невдачі чи перемоги.

Спробуйте прийняти неідеальність батьків. Спробуйте поговорити про їхнє дитинство, стосунки з батьками і загалом контекст, в якому вони зростали й формувалися.

Можна розпитати й про те, що вони відчували під час твого народження, чи мали достатньо ресурсів та підтримки. Можливо, після цих розмов ти перестанеш ідеалізувати батьків.

Однак психологиня додає, що це не стосується ситуацій, коли батьки застосовували насильство, ігнорували базові фізіологічні потреби дитини чи не з’являлися в її житті.

Раніше ми розповідали, як підтримати людину, якщо тобі завжди бракує слів.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.