Правила та домовленості роблять стосунки прозорішими та сприяють почуттю довіри. Втім, трапляється, що з часом один із партнерів намагається повністю керувати життям іншого, нехтуючи його особистим простором та свободою вибору.
Що ховається за цим бажанням та як правильно піклуватися про кохану людину, щоб не перейти межу загрозливого домінування, розповідає психолог, експерт зі стосунків Роман Мельниченко.
Контроль і піклування — де пролягає межа?
За словами психолога, грань між піклуванням та контролем досить тонка. У стосунках між батьками та дитиною вона умовна, і це нормально.
Оскільки головною метою контролю є суто піклування. Контролюючи – опікаєш, щоб твоє недосвідчене маля ніде не впало, не забилося чи не всунуло пальці до розетки.
Проте у стосунках дорослих людей намагання одного з партнерів давати іншому настанови, вчити, як жити/працювати/спілкуватися, неприпустимі.
Адже це говорить про тиск на партнера, спроби його змінити.
Як визначити, що вас контролюють, а не піклуються?
Щоб запобігти цій помилці, розберемось, яким буває контроль у стосунках:
- Контроль через вказівки
Коли вам починають вказувати, що робити — це очевидний контроль.
Така поведінка у стосунках свідчить — один із партнерів вважає іншого несамостійним.
Зокрема, нездатним упоратися з певним завданням або виконати його правильно. Нездатним бути тією людиною, на яку можна покластися.
- Контроль часу
Такий вид контролю проявляється у вимозі покрокової звітності щодо того, де та з ким був партнер, що робив.
Характерні фрази: “Де ти був/була?”, “Чому запізнився/запізнилася?”, “Чому не дзвонила/ дзвонив?”, “Що ти робила/робив?” (якщо людина відлучилась ненадовго).
Під час зустрічі з друзями вам телефонують кожні п’ять хвилин чи просять подзвонити по відеозв’язку й показати, де ви перебуваєте.
- Контроль соціальних зв’язків
Проявляється у вказівках партнерові, з ким дружити, з якими колегами спілкуватися, чи відвідувати власних батьків і як тісно підтримувати з ними стосунки.
- Побутовий контроль
Проявляється у вигляді настанов: “Там не клади!”, “Це не роби!” У вказуванні, що їсти, а від чого відмовитися.
- Контроль поведінки
Для такого типу контролю характерні фрази: “Як ти виглядаєш?!”, “Ось так не говори!”, “Так не смійся!” тощо.
- Контроль здоров’я партнера
“Це їж, а це — ні”, “Ходи до спортзалу” (у разі супротиву вмикаються шантаж та маніпуляції).
- Емоційне маніпулювання (контроль через почуття провини, сором)
Це не що інше, як провокування емоцій за допомогою виразів: “Як ти міг так вчинити?!”, “Навіщо ти це зробив?!”, “Ти про мене подумала?!” тощо.
Ці види контролю притаманні як чоловікам, так і жінкам, говорить експерт.
І додає, бажання тримати все під контролем викликане певним страхом чи комплексами. При цьому мотивація може бути різною: ревнощі, недовіра, страх самотності, тривога за партнера.
Яку шкоду наносить бажання все контролювати?
Гнітючий контроль у стосунках — широкий простір для образ та сварок, які ніколи не призводять до покращення взаємин пари.
Однак часто партнер, який переходить межу «піклування — контроль», робить це не зумисно.
Психолог зазначає:
Важливо розуміти, люди, які намагаються все контролювати, — тривожні, це не їхній вибір. Вони народилися з цією психологічною особливістю, або такими їх зробило життя і вони продовжуватимуть контролювати.
Натомість людина, яка стала жертвою контролю у стосунках, через накопичені образи та гнів перестає довіряти партнерові та втрачає з ним емоційну близькість.
Так поступово стосунки починають руйнуватися. На зміну коханню приходять негативні емоції, а це не потрібно жодному з партнерів.
Вибудовувати стосунки потрібно на довірі, з усвідомленням того, що поряд із вами — доросла людина і вона має самостійно ухвалювати рішення щодо себе. Звичайно, трапляється, що рішення одного з партнерів може вплинути на долю пари, тоді його необхідно обговорювати разом, — говорить фахівець.
Крім того, у прагненні все контролювати закладено потужний руйнівний механізм: коли щось йде не за планом, для людини це стає крахом усього.
Вона може почати звинувачувати себе у тому, що чогось не зробила чи зробила неправильно. А, раптом щось піде не так із її партнером, почати звинувачувати себе: треба було дбати про нього більше, не говорити тих слів.
Чи існує безпечний контроль, в яких ситуаціях він доречний?
Роман Мельниченко пояснює, коли ми перебуваємо у стосунках, то не належимо собі цілком. Тобто несемо відповідальність не лише за себе, а й одне за одного.
Відтак, коли ми бачимо саморуйнівну поведінку нашого партнера, то маємо право втрутитися і вимагати, щоб він припинив себе так поводити.
До прикладу, якщо партнер забагато палить, споживає алкоголь, їде непристебнутий за кермом, перевищує швидкість тощо.
Ми не можемо залишатися осторонь, дивлячись, як дорога нам людина піддає ризику своє життя.
Експерт розповідає, у його психотерапевтичній практиці траплялися випадки, коли пара завершила стосунки саме з цієї причини. Один із партнерів знищував своє здоров’я, а іншому було боляче на це дивитися.
У таких ситуаціях ми маємо право наголошувати на зміні поведінки партнера. І мова тут не про контроль, а про турботу. Ми маємо умовляти, показувати свій біль, але остаточне рішення залишити за партнером. Ми не можемо заборонити йому палити, об’їдатися, вживати наркотики чи їздити швидко, але можемо показати своє ставлення до цього і відповідно — не приймати такого у своєму житті, — коментує він.
І наголошує, якщо інша людина заради ваших стосунків не змінюється і далі ризикує життям, отже, прийшов час ухвалювати рішення про їх завершення.
Як правильно піклуватися про партнера?
Психолог зазначає, потреба «заподіяти добро» іншій людині — це нормально.
У намірах дати слушну пораду, поцікавитися самопочуттям, приділити увагу немає ознак того, що ваші особисті межі хочуть порушити.
Якщо у партнера виникла якась проблема, головним є прагнення запропонувати, а не нав’язати варіант для її вирішення.
Важливо пам’ятати, що опіка проявляється у вигляді запитань, а не настанов. Коли ми розуміємо, як для нашої коханої людини було б краще, то маємо доносити свою думку у формі таких звертань: “Мені здається”, “Я гадаю”, “Можливо”, — говорить Роман Мельниченко.
До прикладу, “Мені здається, що так вчинити було б краще, але вирішувати тобі”. Чи “Як ти сам гадаєш?”
В іншому випадку, може скластися ситуація, коли одна людина перестане нести відповідальність за своє життя, а інша втратить почуття об’єктивності в оцінці реальних можливостей свого партнера.
І згодом всі довкола здаватимуться їй слабкими, беззахисними і такими, які потребують допомоги.
У піклуванні за партнером експерт виділяє кілька рівнів:
- Перший. Коли наш партнер сам просить зробити щось для нього. Можливо, йому потрібна підтримка через негаразди на роботі чи особистісну кризу.
Можливо, він погано почувається і його слід надихнути, дати пораду, яку сукню/піджак придбати тощо. Про все це партнер має попросити сам.
За нами ж залишається свобода вибору — робити це (якщо ми в ресурсі) чи ні.
- Другий. Піклування про партнера на побутовому рівні. Різні побутові дрібниці, які нам нескладно виконати для нього. На кшталт, зварити кави, навести лад у кімнаті, обрати фільм для спільного перегляду, зробити масаж тощо.
Тобто різні турботи, в яких ми можемо проявляти ініціативу і які подобаються нашому партнерові.
Підсумовуючи, додамо, що справжнє піклування починається зі слів “мені здається”, коли ми не позбавляємо кохану людину свободи вибору.
Натомість зміщення акценту на “я знаю” демонструє позицію зверхнього ставлення “дорослого” над безвідповідальною та безпорадною “дитиною”.
Найкраще пропонувати альтернативне рішення за допомогою висловів: “Мені здається, що так було б краще. Ти як думаєш?”, обов’язково залишаючи відповідь відкритою.
Часом не всі стосунки можна врятувати, а інколи навпаки ліпше вчасно їх закінчити. До прикладу, коли йдеться про аб’юз. Якщо ви потерпаєте від такого ставлення, радимо почитати, що таке шелтер і куди звертатися жертвам домашнього насилля.