На початку повномасштабного вторгнення російські окупанти були задоволені собою — руйнували наші міста, катували та вбивали тисячі цивільних. Зловтішаючись, вони лишали в українських школах та в будинках написи. Вони були різноманітними, але показували, з ким доводиться воювати нашій країні. Більше про ці написи розповіла Українська правда. А ми ділимося цим з тобою. Написи, які росіяни лишали після себе у школах У школах російські окупанти дуже часто облаштовували свої табори. Вони руйнували все, що знаходили, лишали після себе сміття й побажання українцям, яких прийшли вбивати. Ці написи нині можуть допомогти ідентифікувати кожного, хто катував і вбивав. А також лишити великий і кривавий слід в історії. За час повномасштабної війни ворог кілька тисяч разів бив по закладах освіти, а понад 360 з них — зруйнував. Росіяни вважають школи військовими цілями. Самі ж використовують їх для дислокації своїх військ та облаштування позицій. Написи на стінах від росіян помічені у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській та Миколаївській областях. Їх додали до архіву та нанесли на інтерактивну мапу, щоб використовувати для притягнення росіян до відповідальності. Залишені окупантами написи відображають світ, в якому вони живуть. Це світ, в якому людське життя не має цінності, свобода — це міф, а насильство і привласнення чужого — норма, — каже засновник ініціативи Настінні докази Павло Гайдай. Те, що лишили росіяни після себе, може бути використане в міжнародних судах та трибуналах. Читати на тему Страшні й безжальні історії окупації. Як мати з Ягідного втратила двох синів Ззовні село потроху повертається до життя: люди щось лагодять та виносять. Але коли заходиш у двори будинків, у кожному чуєш страшні історії окупації. Які “послання” лишали росіяни дітям Найчастіше росіяни лишали свої традиційні “Z” і “V” як спосіб маркування захопленої території. У Любимівці на Херсонщині на шкільній дошці написали — “Zа Орду”. Або ж “Россия — любимая страна”. Такі написи часто були з лексичними чи граматичними помилками, нецензурною лексикою. У Гостомелі на Київщині передавали “привіт” з Сибіру. У Великій Олександрівці на Херсонщині відзначили свою присутність представники Республіки Дагестан. Кадирівці в Андріївці на Київщині на дверях підвалу школи писали “Ахмат сила”. Писали не лише для українців, а й для окупантів. Ворогування між російськими підрозділами — річ не нова, тож одне одному вони лишали написи “ВДВ идите н***й” та чимало подібних прямо на шкільних дошках. Однією з речей, що писали росіяни, є типова пропаганда. Фрази “скоро будет мир”, “Путин — везде” і багато інших також зафіксували у Запорізькій та Харківській областях. Раніше ці ж слова були написані в Нагірному Карабасі, Сакартвело, Придністров’ї, Косові російськими “миротворцями”. Базою російської пропаганди є тези про “один народ”. Це також ворог писав в захоплених та розбитих українських школах: Фото: Проект Міжвухами Також проекту Міжвухами вдалося знайти й такі написи: “Простите пожалуйста”, “Смерть бандерам”, “Россия для русских”, “Простите нас! Заставили”, “Дети, мы желаем вам только добра. С любовью русские”, “Костями ваших детей мы накормим”. За IV конвенцією про закони й звичаї війни, будь-яке захоплення й знищення шкіл забороняється й переслідується судом. За Женевською конвенцією, захоплювати чи нищити власність противника та цивільного населення заборонено, а також використовувати навчальні заклади для військових цілей. За Декларацією про безпеку шкіл, військовим заборонено використовувати освітні заклади для військових потреб. Тож кожен злочин буде зафіксований та переданий до суду, щоб ворог отримав своє покарання. Раніше ми розповідали, як росіяни катували людей у Макарові. Головне фото: журналістка Вікна-Новини Анастасія Грубрина А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, російська пропаганда, російські військові, Росія Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Страшні й безжальні історії окупації. Як мати з Ягідного втратила двох синів Ззовні село потроху повертається до життя: люди щось лагодять та виносять. Але коли заходиш у двори будинків, у кожному чуєш страшні історії окупації.