Роздягали на допитах, підглядали в туалеті — це не зґвалтування, але сексуальне насильство: історія з полону “ДНР”

Коли говорять про сексуальне насильство, зазвичай мають на увазі зґвалтування. Але є ще інші форми — менш помітні, проте не менш травматичні.

Вони не залишають слідів на тілі, але залишають рубці у свідомості, і можуть нагадувати про себе навіть через десятки років, якщо це не пропрацювати.

Наступна історія — про те, що довелося пережити Марині Чуйковій — медсестрі з Горлівки, яка опинилась у полоні в “ДНР” через свою проукраїнську позицію. Витримала понад півтора року тюремного знущання, жорстоке поводження та елементи сексуального насильства. 

— Мене якось запитали, чи була я зґвалтована в полоні? Я відповіла: коли я милася, за мною підглядали у дірку у дверях, в туалет я ходила в стаканчик — під відеонаглядом, мене змушували роздягатись на допиті. Так, це не зґвалтування, але це сексуальне насилля!

Полон. Без права на гідність

Для Марини відлік війни розпочався у 2014. Її сини евакуювалися до Харкова, а вона залишилась із 80-річною мамою у Горлівці. Невдовзі містечко опинилося під окупацією. Жили на збережені кошти, трималися разом і намагались вижити. Так минуло чотири роки у “ДНР”.

У березні 2018-го Марина разом зі знайомим вирушила до Харкова — хотіла побачити дітей. Але на контрольно-пропускному пункті Микитівка, що між “ДНР” та Україною, у неї забрали паспорт “на перевірку” — і не повернули. Жінку завели до окремої кімнати, забрали телефон.

— Мене роздягнули до гола та обшукали повністю. Нічого не пояснювали, порпались у всіх  моїх речах, а потім зачинили в окремій кімнаті. Пізніше приїхали два кремезні чоловіки з Донецька. Називали мене шпигункою та укропкою, знали дати народження мене та моїх дітей. А потім натягнули мішок на голову та повезли в невідомому напрямку, — згадує Марина.

Жінку кинули в окрему камеру 3х3 метри у підвалі, без вікон і туалету. Марина пригадує, що було дуже холодно. Ледь жевріла одна лампочка. Стіни в крові, а на підлозі — дошки фанери, очевидно там робили перев’язки пораненим. В кутку камери стояли 2 бутилі, наповнені сечею з кров’ю.

— Раптом почулося клацання металевого замка. До сусідньої камери завели бородатого хлопця. Він був весь побитий, йшов з опущеною головою. Я запитала гучно: “Де ми є?” Відповів: “Я — Ігор, ми в Донецьку, в МГБ (Міністерство державної безпеки “ДНР”)”.

Фото: Pexels

Сексуальне насильство без контакту

У підвалі Марина пробула майже місяць. Її допитували, принижували, змушували підписувати фальшиві зізнання.

— Я бачила лише їхні ноги, бо на голові в мене був мішок. Це були якісь цивільні. Мене постійно називали українською повією, укропкою, погрожували розстрілом, якщо не підпишу згоду.

Жінку тримали в умовах, далеких від людських. Уночі по ній повзали таргани та пацюки — на ранок усе тіло було в укусах. Лише на сьомий день полону дозволили помитись.

— Я відчула, що моє тіло смердить тією камерою: суміш крові, сечі та плоті, що гниє. Це був запах страху. Увесь час, поки я милася, за мною стежив наглядач крізь дірку у дверях, — з болем пригадує жінка.

Читати на тему

Я відчувала сильну провину… Як метод EMDR допомагає жінкам, які пережили сексуальне насильство

Що потрібно знати жінкам, які пережили насильство, про EMDR?

У квітні 2018 року Марину перевели до Донецького СІЗО, а вже у серпні 2019-го винесли вирок: 11 років позбавлення волі за шпіонаж за статтею 321 так званого кримінального кодексу ДНР. За два місяці її перевели до Сніжнянської виправної колонії.

Повернулася на волю вона лише наприкінці грудня 2019 року — після обміну.

Травма, яку не видно

Марина повернулася до дітей у Харків, відкрила власну справу, почала повертатися до життя. Але з початком повномасштабного вторгнення їй знову довелося тікати.

Обидва її сини — один на фронті, інший волонтер — були залучені до оборони України. Жінка виїхала до Німеччини, де влаштувалася працювати в будинку для літніх людей.

Життя стало безпечним, розміреним, але неспокій не відступав. Марина почала відчувати сильну тривогу: нав’язливі сни, хвилювання за дітей в Україні. 

Вона відчувала, що травма полону нікуди не зникла, а з новою силою почала даватися в знаки.

Жінка звернулася по допомогу до проекту GIDNA від фонду Future for Ukraine, який безоплатно допомагає жінкам віднайти внутрішні опори після емоційних травм, спричинених війною.

Психотерапевтка проекту Марина Кузьмин розповідає, чому травму пережитого насилля неможливо просто забути — її необхідно пропрацювати з фахівцем якомога раніше:

Спогади про пережитий травматичний досвід мають здатність капсулюватися, коли організм має мобілізувати всі свої сили на виживання.

— Утім, з часом, коли життєві обставини змінюються і з’являється відчуття безпеки, мозок намагається оживити травматичні спогади та пропрацювати їх, аби відновитися.

Таке явище має назву посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який може проявитись як за півроку, так і за 10 після стресових подій. Часто поштовхом звернутися до спеціаліста стають повторювані флешбеки, кошмари, хронічний стрес або життєві кризи, через які жінка більше не може ігнорувати свій травматичний досвід.

Фото: Pexels

Підтримка жертвам насильства

Жінки, які пережили сексуальне насильство, нерідко мовчать. Через стигму, страх осуду, байдужість оточення. Часто вони самі не до кінця розуміють, що стали жертвами насильства.

Психологиня додає:

— Багато жінок не вірять, що їм можуть допомогти, особливо, якщо вони вже стикалися з байдужістю чи несправедливістю з боку суспільства та державних інституцій. Також травма може довго залишатися невизнаною — наслідки насильства проявляються поступово, наприклад, у вигляді депресії, тривожності, проблем із довірою, соматичних розладів. 

А страх і стигматизація змушують уникати розмов про пережите: суспільний тиск і сором можуть бути настільки сильними, що жінка заперечує свою потребу в підтримці.

Проект GIDNA — простір розуміння й підтримки. Тут жінки, які пережили сексуальне насильство під час війни, можуть отримати до 20 безоплатних і анонімних сесій із кваліфікованим психотерапевтом.

Допомогу також можуть отримати жінки, чиї рідні зникли безвісти під час бойових дій або перебувають у російському полоні. Подати заявку можна на сайті проекту.

В Україні постійно зростає й рівень домашнього насильства. На зриви на найрідніших може впливати і повномасштабна війна, переживання постійного стресу та горя. Читай далі матеріал про можливі причини зростання насилля та як можна себе захистити.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.