Там, де ступає нога російського солдата, завжди приходить розруха та смерть. Українська земля впевнилася у цьому сповна: Київська, Сумська, Чернігівська, Донецька, Луганська, Харківська, Херсонська та Запорізька області як ніхто знають справжнє лице окупанта.
Сєвєродонецьк у Луганській області, що колись був центром адміністративної області, нині перебуває під російською окупацією. Це місто стало чи не найбільшою “здобиччю” Кремля за час повномасштабного вторгнення до України.
Росія укріпила і підготувала до оборони захоплений Сєвєродонецьк і сусідній Лисичанськ, але бої вже йдуть зовсім неподалік. Українська армія намагається прорватися до Кремінної, містечка за 15 км на північ.
BBC Україна поспілкувалася з жителем, який попри все залишається у Сєвєродонецьку. Що відбувається у місті та на околицях зараз — розповідаємо й ми.
Зараз багато будівель розбиті та чорні від диму. За різними оцінками, знищено чи пошкоджено близько 80–90% житлового фонду.
Місцевий мешканець Олександр (ім’я змінене з безпекових причин) залишився в окупованому місті, щоб росіяни не забрали його квартиру собі. Тепер постійна картинка цього міста — сірі та практично пусті вулиці. Вийти на зв’язок з місцевими, що залишають у місті, доволі складно: немає телефонного зв’язку, інтернет працює з перебоями.
А найголовніше: усі бояться, що про таке спілкування дізнаються російські військові.
До війни в адміністративному центрі Луганщини проживали близько 100 тис. людей. Тепер у місті залишилося геть мало мешканців.
Pexels
— У місті найбільше вже людей пенсійного віку. Хоча діти теж є. Але саме молоді немає. Лише діти та старі люди, — розповідає Олександр.
За словами місцевого жителя, багато тих, хто раніше і був лояльним до Росії, зараз зрозумів: життя в Україні було для них раєм. Можна було навіть на президента щось сказати, а тепер — усі взагалі мовчать. Переважно живуть в інформаційному вакуумі та діляться знаннями одне з одним.
Рік тому росіяни практично вщент зруйнували красиве місто у Луганській області. Тепер росіяни по своєму телебаченню передають: Сєвєродонецьк став флагманом відновлення, на відбудову якого направили багато коштів.
— Росіяни почали відновлювати деякі будинки, але за яким принципом вони обирають, не зрозуміло, — розповідає Олександр. — Наприклад, у моєму районі вони взялись лише за мій будинок. Поставили у всіх квартирах нові вікна, не питаючи, чи хочуть власники, відкрили всі квартири, з деяких почали красти речі.
Десять місяців тому Сєвєродонецьк повернувся у середньовіччя. Тут зникли вода та електрика, газ, а люди готують їжу на вогнищі у дворах. У деяких будинках комунікації поновили, але й те — не на всі поверхи. У деяких квартирах позрізали батареї, нові не поставили, а просто пустили по них воду — затопили ті житла, що ще залишалися після обстрілів.
Колись найбільший роботодавець міста, хімічний завод Азот — зараз простоює. Під час бойових дій на його території ховались місцеві мешканці й бійці ЗСУ.
Більш того, компанія — власник заводу OSTCHEM заявила, що обладнання Азоту серйозно постраждало від обстрілів і його запуск є небезпечним.
Росіяни ж наприкінці лютого анонсували запуск заводу. Все це — силами тих, хто прагнув заробити бодай копійчину. Місцевих закликають брати російське громадянство, щоб мати забезпечення від держави. Виплачують по 10–15 тис. рублів, що в перерахунку на українські гроші сягає 4,8–7 тис. грн.
Харчуються люди тим, що можна знайти по селах. У місті працює два магазини, де набагато менший асортимент, ніж був при Україні. Нещодавно з’явилися європейські товари: отже, контрабанда працює.
Відомо, що з навколишніх міст уже звозять людей до Сєвєродонецька, бо посувається й фронт. А про те, як та куди звозять українських депортованих дітей, ми писали в іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!