Аби ми знали правду з перших рук — ці люди щодня забезпечують оперативне і достовірне інформування про події на лінії фронту та злодіяння Росії, ризикують життям і розповідають про героїзм наших військових. Це — українські воєнкори, чию роботу також можна назвати героїчною.
Шість медіа-компаній в рамках телемарафону Єдині новини взяли на себе ініціативу розповісти українцям особисті історії та досвід воєнкорів. Це будуть короткі інтерв’ю журналістів ІСTV, 1+1 Марафон, Суспільного, Інтер, Ми — Україна, ТК Рада.
Загалом проект містить 11 історій. Воєнкори говоритимуть про участь в цій війні, що їх надихає продовжувати виконувати свою непросту роботу, попри постійну небезпеку в епіцентрі військових подій.
Для декого з них робота почалась з перших днів повномасштабного вторгнення, інші ж висвітлюють російські воєнні злочини з 2014 року. Далеко не всі мріяли стати воєнними кореспондентами, але кожен з них тепер пишається можливістю мати це звання.
Єдині в ефірі — єдині в бою
За час вторгнення до лав ЗСУ стало чимало представників медіасфери. Завдяки їхній відданості та хоробрості світова спільнота має змогу бачити реальні жахи війни, а значить й надавати необхідну допомогу Україні в її боротьбі проти російського агресора.
Олег Корнієнко, воєнний кореспондент ICTV
— Коли після кількагодинного обстрілу ти бачиш, як військовий тобі посміхається, ти розумієш, що точно не маєш права скиглити, твої буденні проблеми порівняно з цим – ніщо.
Тетяна Наконечна, воєнна кореспондентка ICTV
— Один військовий мені написав: дякую за ваш сюжет, мій син вперше за багато місяців побачив мене по ТБ, хоч так побачив. Це розчулює.
Ірина Антонюк, воєнна кореспондентка телеканалу Ми — Україна
— Найважче — дивитися в очі матерів загиблих військових. Це дуже важко. Важко стриматися в цей час… Це не просто військовий. Це людина, яка 24 лютого зібралася й пішла в військкомат і загинула за те, що б я була жива. За те, щоб я могла продовжувати робити свою роботу.
Юлія Кирієнко, воєнна кореспондентка ТСН, 1+1 Марафон
— Чесно кажучи, від тієї наївної дівчинки, яка мріяла про роботу журналістки з 8 класу, не лишилося нічого. Через те, що я ніколи не думала, що буду працювати в найгарячіших точках нашої країни, що це все розтягнеться аж на 10 років і що я побачу таку війну.
Наталія Нагорна, воєнна кореспондентка ТСН, 1+1 Марафон
— Заради якого сюжету я їжджу на війну 10 років? Мені б хотілося поцілувати українські прапори вздовж кордону з Росією і стояти та знімати, як там будують височенну стіну.
Ігор Левенок, воєнний кореспондент телеканалу Інтер
— У нашій роботі найскладніше, мабуть, — це потрапити на передову. Сама дорога є небезпечною дуже. Будь-який рух противник моніторить. А коли вже потрапляєш на саму передову, ти бачиш бійців, те, як вони впевнено поводяться, відбивають штурми. І частинка цієї впевненості передається нам.
Руслан Смєщук, воєнний кореспондент телеканалу Інтер
— Коли ти приїжджаєш і працюєш, що ближче до нуля або на нулі, то більше крутих людей ти зустрічаєш.
Анастасія Іванців, воєнна кореспондентка Суспільне Новини
— Найбільший виклик у моїй роботі, в усіх моїх інтерв’ю, щоб коли я спілкуюсь з людиною, людина вийшла від мене незаплаканою. Моє завдання зробити так, щоб людина відчувала, що їй все ще є для чого жити.
Слава Мавричев, воєнний кореспондент, шефред східного хабу Суспільного Мовлення
— Як батькові мені складно бачити загиблих дітей, спілкуватися з їхніми батьками. Це відчуття шаленого болю, яке ти намагаєшся просто якомога швидше перетворити на лють. Тільки фільмуючи це все, тільки розповідаючи ці історії, тільки доносячи їх світові та українцям, ми матимемо шанс це припинити.
Олександр Кривокульський, воєнний кореспондент телеканалу Рада
— Я завжди кожного військового запитую, про що він мріє, і відповіді бувають різні. Хтось хоче просто тиші. Хтось хоче будинок. Хтось хоче побачити рідних. Хтось хоче повернутись додому, але територія, на жаль, зараз тимчасово окупована. Хтось мріє про сім’ю, дітей. Жодної мрії про матеріальне я не почув.
Софія Чолас, воєнна кореспондентка телеканалу Рада
— Чим далі від фронту, тим більше кольорів. Чим ближче до фронту — все стає таким чорно-білим, ти точно знаєш де ворог. І де правильна сторона. Іноді повертаєшся [звідти] і думаєш, господи, як взагалі живі виїхали? Але під час роботи не думаєш про це. Записуєш стендап з першого разу, тому що другого дублю там немає, сценарію також — ти просто стоїш під обстрілом і озвучуєш те, що ти бачиш, чуєш, відчуваєш.
Ще одну історію розповів випусковий редактор Вікна-новини Олексій Висоцький, який з 24 лютого 2022 також приєднався до лав ЗСУ.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!