За останній рік тисячі людей змінили свої професії, ставши воїнами Збройних сил. На фронті також можна зустріти тих, хто щодня готував для нас новини. Сотні журналістів та працівників медіа стали на захист нашої країни, адже боротися з ворогом треба не лише на інформаційному фронті.
Випусковий редактор програми Вікна-новини телеканалу СТБ Олексій Висоцький ще 23 лютого пізно ввечері повернувся додому після робочої зміни. А вже 24 лютого зранку пішов на іншу роботу — він приєднався до армії.
Свою історію про волонтерські поїздки на фронт до 2022 року та боротьбу зараз він розповів для Детектор медіа.
Олексій розповідає, що задовго до 24 лютого у нього було передчуття, що Росія скоро здійснить повномасштабний наступ. Чоловік постійно моніторив інформацію, зібрав усі необхідні речі у наплічник, завчасно вирішив, що приєднається до армії.
Ще з 2015 року Олексій Висоцький їздив на фронт як волонтер та військовий капелан. Він каже, що капеланам дозволяють бути вірянам, що давно відвідують церкву. Він не мав сану священика чи диякона.
Приїздив на фронт на десять діб та допомагав солдатам. Виконував функції “фронтового таксі” чи тактичного медика. Олексій за освітою медик, навіть працював кілька років у бригаді швидкої допомоги. Ці знання забути не можна. Після повернення з фронту два місяці працював на Вікнах, потім знову на фронт. Так їздив до 2018 року.
— За той час я набув певних навичок. Був під обстрілами, дізнався, що таке жити в польових умовах. Тоді я служив при 72-й бригаді, — каже Олексій.
24 лютого 2022 року зранку Олексію зателефонував головний редактор і сказав, що почалося повномасштабне вторгнення, треба їхати на роботу. Олексій зібрався, попрощався з дружиною та дітьми, синові наказав берегти дівчаток. Вийшов до колеги у військовій формі.
Він перепитав: “Ти куди?”, а я відповів: “На роботу, тільки вже на іншу. Підвези мене, будь ласка, до Святошинського військкомату”.
Він підвіз мене й поїхав у редакцію, а я пішов у військкомат. Там було напружено, багато людей. В обід була сформована перша рота нашого батальйону, ми отримали зброю і по чотири магазини до автомата, ввечері вирушили під летовище в Гостомель, — згадує Олексій.
Через свій медичний досвід Олексій вирішив, що на фронті буде кориснішим як медик і боєць, а не журналіст. Зараз він — бойовий медик взводу.
Це той самий стрілець, який воює з іншими солдатами, але заразом зможе надати більш кваліфіковану домедичну допомогу, ніж інші солдати, — пояснює чоловік.
Також він виконує функції лікаря, бо багато військових на фронті хворіють. Проте Олексій наголошує, що він насамперед піхотинець. Тому виходить з побратимами на спостережні пункти та виконує інші завдання.
Попри те, що він мав досвід служби раніше, Олексій наголошує, що тоді і зараз неможливо порівнювати.
— Раніше було волонтерське служіння, а зараз повноцінна служба в легкій піхоті. Ми спершу воювали під Гостомелем, далі стояли у другій лінії оборони й захищали Київ, потім нас перекинули на Донбас. Тут я постійно беру участь у бойових діях і втрачаю побратимів. Війна сильно травмує, — зізнається чоловік.
Олексій наголошує, що ледь не 90% тих, хто брав участь у боях, мають ПТСР. Олексій вивчав психологію, перекладав англомовні статті про ПТСР. Він готувався і до цього. Можна сказати, що ці знання допомагають йому. Адже він теж страждає на цей розлад.
— Нещодавно загинув мій побратим. Після цього, коли я повертався з медичного обстеження з Києва до Краматорська, то зустрів його на вокзалі. Він ішов мені назустріч, я бачив його до найменших деталей. Я аж закляк, бо знав про його смерть.
А коли він наблизився за два метри до мене, я зрозумів, що це зовсім інший військовий, — розповідає про один випадок бойовий медик.
Олексій пише нотатки про війну на своїй сторінці у Facebook. Він вважає, що журналістика — це можливість свідчити. Тому він не покидав її, вона для нього змінила формат: стала воєнною.
Після перемоги хоче повернутися на свою роботу, адже любить її та вміє добре виконувати. Його дружина — Тетяна Висоцька — ведуча програми Вікна-новини на СТБ. Зараз вона піклується про дітей, своїх батьків та батька й брата Олексія, яких змогли вивезти з Херсона.
Херсон — рідне місто Олексія. Він хотів брати участь у його звільненні, але був на Донеччині, адже там були тяжкі бої.
Чоловік впевнений, що Україна переможе і матиме велике майбутнє.
— Я очікую, що після війни суспільство буде більш згуртованим, більш відповідальним, пам’ятатиме цю війну і стане сильнішим. Я вірю, що буде більше братерсько-сестринського духу в нашому суспільстві. А якщо це буде, то й інші успіхи не забаряться, — каже він.
Раніше ми розповідали історію ведучих ICTV про те, як вони зустріли 24 лютого в Бучі та тікали від росіян.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!