Про захист від Київщини до Херсонщини, бої та медовий місяць “на островах”: історія тероборонівця Риби

Україну захищають люди різних професій та з різними хобі. Дмитро Свиридович завжди захоплювався риболовлею, вважає, що це передалося йому від батька, адже той подорожував Атлантичним океаном в районі узбережжя Африки, нижче екватора.

Сам Дмитро подорожував водоймами України: Дніпро та Десна — Чернігівська, Київська та Черкаська області. Його троюрідний брат неодноразово кликав його до себе у Херсон. Дмитро таки потрапив туди, але вже не на рибалку, а для захисту України під час повномасштабної війни. Хоч чоловік проводить багато часу на островах та біля водойми, але часу на улюблене хобі немає.

Він розповів свою історію про бої на островах, початок повномасштабної війни та нагороду від президента для Олексія Братущака з Української правди.

Від рибалки до бійця тероборони

Дмитро Свиридович — киянин, тому, коли окупанти пішли на столицю, долучився до добровольчого формування. В його складі брав участь у визволенні Ірпеня, був стрільцем. Саме тоді в березні 2022 він отримав свій перший бойовий досвід. Говорить, що у той момент розуміли, що можуть не отримати належної зброї, але готові були проганяти окупанта, хоч і з лопатами.

У той період сформувався невеликий колектив із кількох десятків чоловіків переважно з Києва та Київської області. Група людей приєдналася до Сил ТрО після відступу окупантів з Київщини. В одному з батальйонів вони змогли сформувати свою роту, в якій Дмитро вже на псевдо Риба став командиром взводу. 

Пізніше чоловік запропонував 192-му батальйону ТрО забрати більшість групи до себе. На початку осені 2022 року батальйон вирушив виконувати завдання на Донеччину та Харківщину. Тієї самої осені Дмитра відправили на навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Він проходив курси командирів взводів, адже не мав військового досвіду до повномасштабної війни, закінчив лише військову кафедру. Потім отримав звання лейтенанта запасу.

Читати на тему

Жити залишалося 17 хвилин… Історія полеглого льотчика Су-25 Владислава Рикова

Коли Владу було шість, бандити вбили всю його сім’ю. Невдовзі він стане жахом для окупантів, але віддасть своє життя…

Медовий місяць “на островах”

У листопаді 2022 року усі українці отримали радісну звістку — вдалося звільнити Херсон. Саме тому до міста вирішили повернути тероборону. Туди ж потрапив і Риба, він любив це місто і мав багато приємних спогадів з молодості про відпочинок на березі Чорного моря. Після звільнення Херсона були сподівання, що вдасться повторити Харківський наступ та звільнити усю Херсонщину.

Пізніше, навесні 2023 року, в особистому житті Дмитра також сталася важлива подія — він одружився. Це був другий шлюб для чоловіка, для цього він спеціально взяв відпустку за сімейними обставинами. А після повернення з неї відразу вирушив на острови (у Херсонській області — ред.).

Така в мене романтична подорож була: медовий місяць “на островах”, але без дружини, —  жартує Риба.

Єдине, про що тоді хвилювалися — евакуація, адже з островів важко відходити. Дружина сильно хвилювалася за Дмитра, адже він довго був без зв’язку, але все було добре.

Про вихід на острови та нагороду від президента

Коли вперше Дмитро відправився на острови, він був командиром групи. Тоді цей вихід став розвідкою боєм. У групи було завдання пройти до певної визначеної точки на острові. За попередньою інформацією, були визначені місця перебування росіян. На місці вже з’ясувалося, що ворог просунувся на кілька сотень метрів уперед.

— Ми з ними буквально зустрілись. Можна сказати, вийшли з-за кущів чи з сусідніх будинків. У них там були схованки та засідки. Ми вже почали діяти за обставинами, які склались, — ділиться Риба.

Бійці дали бій окупантам, ворог не зміг обійти маневром українських військових. Українським воїнам вдалося закріпитися на деяких рубежах, росіяни ще кілька місяців атакували ці позиції, але безрезультатно.

Після повернення із завдання Дмитру повідомили, що його чекають у Херсоні, президент вручатиме йому нагороду — Орден Богдана Хмельницького третього ступеня. Риба каже, що не розумів, чому нагороду дають йому, адже, на його думку, були ті, хто більше на це заслуговував. Але все одно вважає це великою честю, це було його перша і поки що єдина нагорода.

Про досвід боїв на островах

Дмитро ділиться, що спершу не розумів, навіщо йти на острови, адже можна тримати їх під вогневим контролем артилерії. Але вже потім він зрозумів, що такі великі території не можна контролювати ззовні. Треба займати й утримувати позиції, щоб окупанти не підходили до Херсона впритул. Чоловік виокремлює особливості перебування на островах:

• складнощі з укриттям, адже викопати окоп та бліндаж — нереально;
• у росіян постійно працювала аеророзвідка, ворог відстежував кожен рух;
• окупанти активно використовували дрони зі скидами (вибухових елементів — ред.);
• росіяни мали постійну підтримку з іншого берега.

Після війни планує відвідати місця, де воював

Дмитро зазначає, що бійцям треба відпочинок, але розуміє, що країна не має ресурсу, щоб замінити усіх, хто воює. Риба мріє після перемоги побувати у всіх місцях, де він воював, щоб згадати своїх побратимів і побачити, що відбуватиметься на Донбасі, Харківщині та у Херсоні. Також чоловік мріє повернутися до свого хобі, мріє нарешті знову порибалити.

Українські військові дивують та вражають своєю хоробрістю та мужністю. Раніше ми розповідали історію військового Володимира Гудіма, який 46 днів сам тримав позицію у тилу ворога.

Фото: Українська правда

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!