Молитви у пастці: історія бійця, який провів 24 доби з турнікетом на руці й вижив

Осінь 2024-го стала для Алекса точкою відліку нового життя. У жорстоких боях за Вовчанськ, захищаючи Україну, він втратив руку. Та його історія унікальна: упродовж 24 діб, не маючи можливості евакуюватися, чоловік залишався живим завдяки турнікету. Це світовий рекорд — ніколи раніше людина не витримувала з турнікетом так довго.

Рубрика записала інтерв’ю у військового на псевдо Алекс у госпіталі, де він відновлюється після операції. Його історія — це розповідь про незламність, віру та силу побратимства.

Не віриш брату — вір Путіну 

Його шлях на війну почався задовго до 2024 року. У 2014-му він зіткнувся з російською пропагандою в родині. 

У мене батько росіянин. У Брянську живуть брати й сестри. Колись ми були близькими. Але у 2014 році мені подзвонила сестра і почала говорити про розіп’ятих хлопчиків…

Алекс з Вінниччини. До війни найсхіднішим містом, де він проводив час, був Київ. Але все змінилося у вересні, коли з побратимами опинився у Вовчанську. 

Напередодні повномасштабного вторгнення Алекс збирався до Європи на роботу. Проте з початком великої війни вирішив залишитися з родиною, а згодом пішов добровольцем до війська.

Поранений, але нескорений 

На початку вересня Алекс дістав поранення обох рук. Під час одного з боїв його позицію викрили, і почалася перестрілка. 

Росіянин, що відкрив вогонь по ньому, загинув, але встиг поцілити в обидві руки. Одна висіла на суглобі. Побратими наклали турнікет і занесли Алекса в підвал.

Алекс тримався під  постійними обстрілами, без нормальної їжі й води, із болем, бо рука просто гнила.  

Першу ніч я провів без свідомості. Потім молився, хоча до цього про релігію навіть не замислювався. 

Читати на тему

Був філософом, але став добровольцем у 2014: військовий про переживання рідних, війну та підготовку новобранців

Доброволець Кирило Данильченко розповів про свій шлях у ЗСУ з 2014 року.

582 години боротьби за життя 

Врешті-решт Алексу вдалося дістатися до безпечної зони, звідти його евакуювали. Медики були шоковані: 582 години з турнікетом — це неймовірно. Йому ампутували залишки руки, але життя вдалося врятувати.

Зараз Алекс відновлюється і будує плани на майбутнє.

Хочу спокійного життя. Буду вирощувати виноград та гратимуся з онуком. Головне, щоб війна закінчилася і всі повернулися додому.

Його історія — це не лише про фізичну силу, а й про мужність та віру. Алекс довів, що навіть у найтемніші моменти світло надії може зігрівати та вести вперед.

Раніше ми розповідали історію азовця, який вісім годин пролежав з кулею в голові.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!