Аби діти не залипали в російське: історія трьох ентузіастів, які вдома створюють українські мультики

Уже майже рік щотижня на YouTube каналі Казкова мудрість виходять дитячі мультики українською мовою, які набирають тисячі переглядів. Їхні автори не чекали, поки хтось візьметься за проблему засилля російськомовного контенту, а самі почали потроху витісняти його з нашого простору.

Олена та Ольга Скворчевські та Андрій Жорновий — троє ентузіастів, які без досвіду, фінансування, команди й дорогого обладнання створюють україномовну анімацію. 

Вони не співпрацюють з великими студіями, не отримують державних грантів — просто вдома пишуть сценарії, озвучують героїв, створюють анімацію з допомогою ШІ, оживляють персонажів і кожного тижня дарують дітям нову історію.

У їхніх мультиках — про екологію, доброту, емоційний інтелект, здорові звички та важливі для дітей теми. І найголовніше — все це українською. Команда не просто створює контент — вона формує нову реальність, у якій українські діти мають своє, якісне, сучасне, а головне — рідне.

Про те, як вони змогли перетворити ідею на справу, з якими викликами стикаються й чому цей проект важливий для всіх нас — читай в інтервʼю з ідейними натхненниками Казкової мудрості.

Казкова Мудрість — ідея створення каналу

— Ви не мали досвіду в анімації, але все ж вирішили створювати мультики за допомогою ШІ. Як до цього прийшли?

— (Олена) Ми не ілюстратори, не дизайнери, і з анімацією, графікою дійсно ніколи не мали справи. Ми повʼязані з телебаченням, працювали на різних каналах. 

Я — режисер, Оля все життя працювала журналістом, редактором. І нам було цікаво спробувати як працюють нові технології, що з ними взагалі реально створювати. Робити справжню анімацію — це дуже дорого, а от ШІ — це доступно, це щось нове, цікаве. 

— (Ольга) Ми абсолютно самоучки, яким просто було цікаво відкривати для себе нові програми, пробувати, натискати кнопки. 

У Олени чоловік орієнтувався в цій сфері, мав досвід. І ми якось про мультики розмовляли, що дуже мало сучасних українських мультиків, і було б здорово їх робити.

І от чоловік Олени каже: “Слухайте, дівчата, так є штучний інтелект, класна тема, спробуймо”. Ось так, власне, все і почалося.

Читати на тему

Як зробити фото за допомогою штучного інтелекту: ТОП-3 нейромережі

Найпопулярніші нейромережі для створення фотографій — у матеріалі.

— І вашою головною мотивацією стало те, що у нас зараз мало українського контенту для дітей? 

— (Олена) Моєму малому 8 років, і я просто бачу, що він дивиться на Youtube. І це мене дуже, як би сказати мʼякіше, здивувало і шокувало. Це здебільшого російський контент. Тому що його просто дуже багато, і дитина дивилася його постійно.

І коли Ілля спитав мені мене: “Мамо, окей, це не можна дивитися, а що тоді можна? Покажи”, ми почали шукати. Адже якщо ми щось забираємо, ми мусимо дитині дати альтернативу.

Наші діти дуже сучасні й вони дуже категорично сприймають старі мультики. Вони не такі яскраві, і теми вже не дуже актуальні для нашого часу.

Тому ми вирішили, що якщо є такий класний інструмент, як штучний інтелект, то чому б не спробувати зробити україномовний контент, щоб там підіймалися питання, які хвилюють саме сучасних дітей. Тобто не три притопи, два прихлопи, пострибали, станцювали, а дійсно з повчальним змістом. Тому ми вкладаємо в кожен мультик важливі сенси, щоб діти мали не просто розвагу, а ще й виносили важливі життєві уроки.

Сенс мультфільмів YouTube каналу Казкова Мудрість

— І що ж зараз цікаво дітям, які основні теми порушуєте? 

— (Ольга) Найголовніше — хочеться, щоб із самого дитинства закладалися важливі сенси, щоб діти розуміли, які наслідки це матиме, чому так не варто робити. 

Тобто все у доступній, ненавʼязливій формі, дитина дивиться мультик, а в неї закладається щось корисне, що їй знадобиться в житті.

Всі наші теми поділяються на певні блоки. Наприклад, нас дуже хвилює екологія в Україні, відповідно — це одна з тематик. Ми дуже хочемо, щоб люди берегли природу, не вирубали ліси, щоб діти вже з народження знали, що квіти, дерева – це все дуже важливо. 

У нас є чудова казка про ялиночку, про те, що не треба рубати ялинки, бо це наше майбутнє, у якому ми всі можемо залишитись без лісів. Це наша улюблена казка про екологію.

Сюди ж тема — пікнік. Скоро вже почнуться шашлики-вилазки, а хтось за собою зовсім не прибирає, лишає сміття. Або на дитячих майданчиках можна зараз побачити — дитина зʼїла цукерку, зʼїла яблуко — і все кинула собі під ноги. 

Зараз вийшла серія мультиків про Поросятко. Ми свідомо обрали образ свинки, щоб показати дітям, як не треба поводитися у громадських місцях. Тобто це в нас такий бешкетник, який розважається, йому весело і класно, а іншим людям не подобається, як він себе поводиться в супермаркеті чи в парку атракціонів. Або є серія, де він вдома, і що він там вчиняє. Ось це вже про правила безпеки.

Хочеться, щоб після наших мультиків залишалося питання, щоб дитина сама себе запитувала: “А що я відчуваю? Бо ж у мене таке було”. І з цим питанням вона йде або до батьків, до когось близького. Це мультики, які залишають щось всередині.

— (Олена) Одна із перших наших казок — Кошеня — просто розірвала всіх, набравши майже півмільйона переглядів. Вона про відповідальність щодо домашніх улюбленців: якщо ти береш тваринку, то несеш за неї відповідальність.

Ця казка увійшла у підручник для першого класу, а сам мультик Міносвіти рекомендувало до перегляду в першому класі.

Ми також випустили книжку за цією історією на Amazon, вона має великий попит, ми бачимо, що це ТОП-книжка, її замовляють по всьому світові.

— (Ольга) Також є мультики, які акцентують на внутрішньому світі дитини. На якісь страхи. Наприклад, дитина боїться ходити до дитячого садочка. В нас є класна казка, де ми пояснюємо, що якщо ти підеш до садочка, то знайдеш друзів, і з тобою трапиться дуже багато хороших подій. І найголовніше — мама прийде за тобою. Адже у всіх дітей є цей страх: “мене віддали й мама за мною не повернеться”.

Або коли дитина сумує, відчуває емоцію суму, але не розуміє, що з нею відбувається, і не дозволяє собі поплакати, посумувати. Бо ж інколи кажуть: “плакати не можна, стримуй свої емоції”. Тобто, ми зачіпаємо психологічні моменти. 

Наприклад, є казка про рожевого слоника, якого не приймали сірі слони. Вони казали: “ти якийсь не такий”. А дітям дуже часто здається, що вони якісь не такі, що з ними не хочуть дружити, що їх ображають.

Також у нас є казочки про корисні звички. Наприклад, про дитину, яка їсть тільки солодке. Не любить і не розуміє, чому треба їсти фрукти та овочі. Тож пропагуємо здорове харчування. 

Є ще казочка “Подорож до країни втрачених зубів” — про те, що треба стежити за гігієною й чистити зуби, бо це дуже важливо. Чи ось: “Петрик у країні помилок”, про те, якщо ти не будеш вчитися, то для тебе це буде не дуже добре. 

А є казки, про наше, українське. Наприклад, про морську свинку, яка дуже хоче потрапити на наше Чорне море.

Треба сказати, що у ШІ погано складається з усім українським — він погано розуміє символи України, які зрозумілі та близькі нам. 

Штучний інтелект заточений на Америку, на Канаду, а про наші реалії він поки мало знає. Тож коли ми робимо щось таке, то витрачаємо дуже багато часу, щоб створити саме український символізм. І виходить, що ми розказуємо і навчаємо ШІ українського. Він не дуже розуміє, скажімо, про вареники, борщ тощо. Він робить борщ якимсь незрозумілим червоним місивом. 

Або, до прикладу, у нас є казка про українське Різдво. Ми розповідаємо дітям, що це таке, про колядки, певні традиції. І це було дуже важко зробити, бо ШІ просто не розумів, що таке українська піч, що таке українське вбрання, вишиванка. І ми з цим боремося, шукаємо шляхи, як навчити його це розуміти.

— (Олена). А ще ми обовʼязково дублюємо мультики англійською мовою, щоб діти мали змогу вчитися. Можуть подивитися українською, а потім переглянути цей мультик англійською, і трішечки вчити англійську на слух та сприйняття, щоб у них не було такого пробілу, як у нас часто був.

Тож маємо й таку місію — підтягнути нашу націю, щоб вже з дитинства була змога в легкій і доступній формі вчити англійську мову по мультиках.

— Ви сказали, що психологічних тем торкаєтесь у мультиках. А ви з кимось із психологів радитесь щодо тем, чи самі все вигадуєте?

— (Ольга) У першу чергу — це власний досвід, тому що ми теж пам’ятаємо себе дітьми й пам’ятаємо, які були проблеми: з тобою не хотіли дружити, тебе не хотіли приймати таким, яким ти є. Пам’ятаю, як бути новачком у школі, коли тебе булили. І ці теми так само залишаються актуальними. Це наш власний біль з дитинства.

— (Олена) Якби нам хтось у дитинстві показав мультик про те, що ти маєш цінувати себе, що нічого страшного, якщо в тебе інші вуха чи волосся, або якщо ти маленький на зріст, можливо, ми б зараз не так сприймали осуд інших людей. Один із мультиків у нас як раз про силу слів, про те, як словом ти можеш образити людину.

А взагалі мій син — просто клондайк тем! І наша мама — психолог, вона теж може допомогти нам розібратися.

— (Олена) Загалом, ми не беремо теми з дуже тонкою гранню, де дійсно потрібен психологічний, професійний досвід. Ми підсвічуємо теми, в яких точно самі розбираємось — наприклад, що не можна ображати інших, що добре, що погано, тобто такі, де точно не буде варіантів.

Як створюються мультфільми на каналі Казкова Мудрість

— А як все відбувається? Ви обираєте тему, а потім у роботу вступає ваш добрий колега ШІ, і все за вас робить?

— (Ольга) Я б не сказала, що це колега. Це гарний інструмент в руках людини.

— (Олена) На жаль, а може й не на жаль, але немає такої чарівної кнопки, на яку ти натиснеш — і ось мультик готовий, вже на YouTube і має мільйони переглядів. Немає такого. Це просто як комп’ютер, як програми для монтажу. Це інструмент, який дуже нам допомагає і скорочує час на виробництво. Адже всім відомо, що мультики — це дуже тривалий процес.

Справжню анімацію потужні компанії чи продакшни створюють роками, залучаючи величезну кількість людей і витрачаючи чималі бюджети. До прикладу, дуже класний, дуже якісний контент — мультик Мавка. Його виробництво тривало сім років.

Але ж в наших дітей немає стільки часу! Вони ростуть, і чекати на мультик сім років — це дуже довго. Тому процес треба пришвидшувати, але не втрачати якість та зміст. Штучний інтелект може допомогти збільшити кількість дитячого україномовного контенту.

У нас вже протягом року щопонеділка виходить нова казка. Це мультики по п’ять-дев’ять хвилин, але щотижня! Це дуже швидко. За цей рік у нас вийшло вже 55 мультиків! Уявіть?! Це дуже класно.

І чим більше буде українського контенту, тим менше наші діти будуть дивитися російського. Томи ми маємо створювати цей контент!

А чарівний горщик з монетами є? 

— А що із фінансуванням? 

— (Олена) Це дуже болюча для нас тема. Фінансування немає. Стан війни, звісно ж, перекриває всі галузі, які потребують розвитку, адже все сконцентровано на тому, щоб припинити війну. Тож зараз дуже складно усім. 

Але ми все одно створюємо мультики власним коштом і власним часом. Тому що ми хочемо жити в хорошій, сучасній, європейській країні, де люди створюють і споживають своє.

—  Чи складне саме виробництво, як все відбувається, у що доводиться вкладатись? 

— (Ольга) Спочатку створюється ідея. Ми втрьох збираємось, або просто з Оленою, і обговорюємо тематику. Потім я сідаю писати історію.

Тобто всі казки написані мною. Хоча я ніколи цим не займалася, це був певний виклик, але мені дуже подобається.

Пробували писати тексти за допомогою штучного інтелекту, але він пише дуже шаблонно — не відчувається, знаєте, людської душі. Тобто він може написати, але буде відчуватися, що це все ж таки машина.

От ти пишеш, і ніби бачиш цих героїв, уявляєш їх собі. Далі цей сценарій передаю Олені. І він дуже часто повертається до мене на перероблення (сміється).

— (Олена) Так, я читаю цей текст, багато чого прибираю, тобто йде режисерське переосмислення. Коли текст вже затверджений нами обома, то даємо запит ШІ створити статичні ілюстрації героїв: що вони роблять у кадрі, які локації.

На одну казку тривалістю пʼять хвилин може бути 250-300 зображень. 

А тоді Оля озвучує мультик своїм власним голосом — це точно не ШІ. 

Є ще такий нюанс: зображення, зроблені штучним інтелектом, часом доводиться дуже сильно правити. Бо він може намалювати дві руки, сім пальців, або у білки два хвостики. Все супер, але ж два хвости… (сміється). Усю цю красу коригує Андрій, у старому, доброму другові Photoshop.

— (Ольга) А далі відео має оживати. Як рухається герой, як говорить, де він знаходиться, це все треба робити й перероблювати, бо одразу ідеально ШІ не зробить. Ми постійно шукаємо нові інструменти, нові програми, технології, бо ШІ весь час вдосконалюється.

Якщо порівняти наші перші мультики з тим, що ми робимо зараз — це просто космос, дуже велика різниця.

І за цим постійно стежить Андрій, він в нас технічний гуру. Каже: “Дівчата, вийшла нова програма, нумо пробувати”. 

— (Олена) Коли все це вже готове, починається монтаж, накладання звуку, музики, звуків різних, кольорокорекція, титри — це все також робимо самостійно. Тобто виготовлення займає плюс-мінус два тижні, залежно від того, якої складності задача стоїть. 

— (Ольга). Це постійний, нескінченний процес 24/7. Я прокидаюся з Казковою мудрістю, й засинаю з нею. 

— (Олена). А ще анонси на мультик треба робити. А ще розвивати соцмережі: Instagram, TikTok, Telegram — це Оля сама все робить, як і PR.  Тоді як у великих компаніях це все — окремі відділи.

Працювати за ідею?! Нема дурних

— Ви кажете, що хочете створити Дісней вдома. Це образний вираз, чи дійсно є такі амбіції?

— (Ольга) Це мрія! Я дійсно бачу український Дісней. Ми на ньому виросли, дуже любимо ці мультики, вчили їх на памʼять, бігли з вулиці, коли вони починалися, просили тата записувати на касети, передивлялися їх потім до дір. 

Ми мріємо, щоб наші українські мультики діти також чекали, також хотіли їх дивитися. Навіть за кордоном. Ми хочемо створити саме наших героїв. 

Наприклад, герой Вареник. Це ж “офігенно”! Це лише у нас може бути такий герой.

Дійсно, дуже хочеться свій Дісней, щоб втілити всі ідеї, щоб були співробітники. Люди вже навіть просяться до нас на роботу.

Усі думають, що у нас компанія, великий продакшн. А ми пояснюємо, що нас тут лише троє, ми робимо все самі, безкоштовно, нічого не отримаємо, доходів нема. Але, звісно, якщо ви хочете допомогти, наприклад, озвучувати… 

Проте люди чують “безкоштовно” і одразу відмовляються. 

— (Олена) Тобто ніхто не хоче за ідею. А це ж така добра, класна справа, ми підіймаємо дитячий контент, це ж для наших дітей, це ж майбутнє. Але ні, люди не можуть. 

— (Ольга) У нас дуже багато ідей, але не вистачає фінансування, не вистачає підтримки. Я розумію, що війна в країні, ми все віддаємо військовим, але ж діти ростуть зараз! Вони ростуть, вони все бачать, вони формуються, мають вже зараз вчитись людських цінностей, у них має закладатися доброта, взаємодопомога і так далі.

Мене часто питають: “Як ви боретесь з російським контентом?”. Не ставте так питання. Краще питайте: “Чому в Україні мало українського контенту?”.

— І чому ж в Україні мало українського контенту?

— (Ольга) Бо його мало підтримують, мало фінансують. Ми, скажу чесно, багато разів хотіли все це кинути. Ми просто українська сімʼя, не олігархи, просто хочемо щось змінювати.

Ти вкладаєш свій кошт, власний час, коли в тебе немає коштів поїсти, або коли не можеш зробити свої справи, це важко. Олені часто син каже: “Мамо, коли ти вже допрацюєш? Пішли гуляти”. А вона сидить і робить мультики… 

Ми постійно шукаємо гранти, фінансування, але вони здебільшого зараз спрямовуються на відбудову шкіл і дитячих садочків, що, звісно, також дуже необхідно. І на дорослий контент також, а дитячий — чомусь не підтримується.

— (Олена) Коли ми почали створювати мультики, ми були в такому запалі: “це ж YouTube, це монетизація!”. 

Але це неможливо реалізувати одразу ж, за власним бажанням. Спочатку треба виконати умови майданчика. І це три-чотири місяці роботи. Ми це зробили, і коли отримали монетизацію, побачили ті цифри. Тоді й зрозуміли, чому нема українського контенту.

Монетизація дитячого контенту на YouTube у 3-4 рази менша, ніж у  дорослого. 

Тому зараз безліч блогерів, стрімерів, дорослого контенту, а дитячий створювати невигідно — на цьому не заробиш. Все, що ми отримуємо від монетизації, йде на оплату штучного інтелекту, й навіть цього не вистачає. 

Ми рік тримаємось, попри те, що це взагалі не про бізнес. Тому що є мета, нам цікаво, нам подобається. І не всі речі робляться за гроші. І це нас тримає. Поки що тримає. Бо поки віримо у зміни, хочемо ці зміни робити своїми руками.

Пірати Казкового моря

— І мало того, що ви нічого не заробляєте, у вас ще й крадуть контент?

— (Олена) Це теж біль. У нас Оля журналіст-шпіон, стежить, хто де що завантажив. І це роблять наші ж люди. Жодного випадку ще не було, щоб у нас вкрали англійську версію мультика. Це свідчить про те, що за кордоном такого немає. 

Люди просто завантажують наші мультики, переозвучують їх своїм голосом і викладають на свій YouTube-канал, не вказуючи, звідки вони це взяли, що це мультик, в якого є авторка, і хочуть отримувати монетизацію. 

Буває, що і не переозвучують, а просто обрізають на початку і в кінці нашу заставку Казкова мудрість, і викладають. 

Ми почали відстежувати таких людей, а вони почали робити ще хитріше — беруть текст казки, сценарій, створюють свої зображення — і все, це начебто вже нова історія. І ніде не зазначається, що авторкою є Ольга Скворчевська. 

— (Ольга) Ми таким людям писали, а у відповідь: “Так це ж народна творчість, народні казки”. Або “все що є в Ютубі, це все доступне і можна використовувати, як завгодно”.

Були й ті, хто просто не розумів, що ми від них хочемо, чому ми пишемо, що це порушення закону України про авторське право. Дехто просто тихцем видаляв, дехто просив вибачення, мовляв, не знали, що є такий Закон, і тоді додавали авторство, ми підказували, що треба зробити, як додати клікабельне посилання, як все правильно оформити. Але таких людей не дуже багато, на жаль. 

Це питання теж треба підіймати, бо інтернет розвивається, а як правильно поширювати інформацію, люди гадки не мають.

— (Олена) Дехто каже: “Робимо вам добре, поширюючи ваш мультики”. Але насправді, завантажуючи мультфільм у Telegram, Facebook просто файлом, ви не робите нам краще.

Ви вбиваєте наш канал! У нас падають рейтинги, перегляди, ми втрачаємо ті копійки, які отримаємо й одразу ж вкладаємо у виробництво нового контенту. 

— (Ольга) На жаль, це часто роблять працівники галузі освіти: вчителі, викладачі, вихователі, психологи. Тобто ті люди, які в принципі повинні знати закони, які навчають наших дітей. Виникає питання: чому ж ви вчите, що можна чуже видавати за своє?

— (Олена) Є в Україні центри реабілітації, які відновлюють ментальне здоровʼя дітей в регіонах, що найбільше постраждали від окупації. Вони не просто показують діткам наші мультики, а викладали їх на власний YouTube-канал. 

Коли ж ми надсилали скарги про порушення авторських прав, вони обурювалися, що ми такі погані люди, перешкоджаємо їх добрій справі, підтримці діток. 

Показуйте мультики хоч мільйон разів на день з нашого YouTube-каналу, ми кошти за це не беремо. Навіщо ж ви завантажуєте їх на свій канал, не вказуючи джерела?! Думаєте, що робите добру справу, але водночас вбиваєте український контент. Його просто не стане, якщо всі будуть так красти, і авторів теж не стане.

— (Ольга) Тож ми поступово боремося із цим, пишемо, знаходимо, пояснюємо. Навіть зробили мультик Вкрадене світло, про те, як вкрали казку.

— (Ольга) Найжахливіший випадок був, коли Будинок культури в одному місті зробив афіші з трьома нашими мультиками й крутив їх там дітям. Звісно ж, ніхто не вказав  авторства, не просив у нас ліцензію, навіть просто листа не написав. Добре хоч, що це було безкоштовно для дітей. А якби ще й гроші за квитки збирали – це була б взагалі кримінальна справа. 

— А виграти таку справу в суді ви змогли б? 

— (Ольга) По-перше, ми зверталися до інституту інтелектуальної власності. Вони про ШІ в принципі нічого не знають. Зробили квадратні очі й сказали, що все, що зроблено ШІ, — це не авторське.

Потім я знайшла юриста, проконсультувалася, як нам це все ліцензувати. Вона сказала: “Той, хто першим викладає, уже автоматично є автором”. Тобто, ми є авторами і власником цього контенту. 

Ми розуміємо, що судитися можна, юрист нам сказала, що це реально зробити, але це все гроші… Тому ми просто пишемо. Нам важливо доносити до людей, щоб вони не порушували права, щоб вони розуміли, що це праця людини. І не однієї людини — це праця трьох людей, які тримаються на гарній меті.

Коли робиш від серця

— Попри все це, що саме вам допомагає триматись? Чи були такі історії, після яких ви могли собі сказати: “Знаю, чому я це роблю”.

— (Олена) Зараз Оля зараз буде плакати (усміхається). Оля тут постійно плаче. Насправді кожна історія нас надихає.

— (Ольга) Нам пишуть здебільшого батьки. До речі, ще одна з причин, чому мало дитячого контенту — відсутність зворотного звʼязку. Діти самі не напишуть, і ми не бачимо свого глядача.

Хоча нас дивиться різна аудиторія. Якось мама двомісячного малюка писала: “Я вмикаю мультик, дивимося, пояснюю дитині все, і чекаю, коли вона сама змогла сприйняти цю інформацію”. Тобто мама вже готується.

— (Олена) Писали й 65-річні, казали, що ми — світло в цей темний час. Військові нам писали, і це сильно нас зачепило: “У такий складний, темний час, ви дуже світлі, дуже добрі, людяні”. Тобто й дорослі люди, шукають також десь цю енергію позитиву, добра.

— (Ольга) Дуже запам’яталася історія — написала мама дівчинки, яка не бачить від народження, але вона слухає наші казки. І це нас настільки вразило! Бо часто кажуть, що у нас гарні ілюстрації, картинки, а тут такий приклад, коли людина не бачить, а просто чує та відчуває!

І це до питання “Чи не замінить скоро ШІ все на світі?!” Ні, не замінить. Людський голос, інтонації, подача — інтелект так не зробить.

Це все людина має робити, це все відчувається. 

У нас зараз дуже багато людей виїхали за кордон. І, ви знаєте, вони нам пишуть, що їхні діти вивчають українську мову завдяки вашим мультикам. Це нас також мотивує. Це один із важливих моментів, чому наш проект має значення і важливі місії.

---

Якщо ви хочете, аби українського контенту ставало більше, тут можна допомогти авторам Казкової мудрості розвиватися, і створити, нарешті, український Дісней. 

---

Усі ілюстрації в матеріалі надані авторами каналу Казкова мудрість.

---

Російська пропаганда так й тягне руки й до українських дітей через кіно, літературу, ігри та мультфільми. Якщо дорослі ще можуть свідомо обрати сторону, то діти всотують все побачене та почуте як губки, без фільтрів. Читай далі: в яких мультикак схована небезпечна російська пропаганда. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.