Найсильніші емоції, які я переживала за життя — інтерв’ю з представницею Координаційного штабу про повернення полонених

У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими практично щодня можна зустріти  родичів військовополонених та зниклих безвісти українців.

Окрім оформлення соцвиплат та юридичної консультації, сім’ям надають і психологічну допомогу. Адже головне завдання працівників штабу — не тільки зібрати дані про зниклу або полонену людину, а й підтримати її родичів під час пошуку. 

Керівниця центрального представництва Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юлія Приймак ексклюзивно розповіла, які моменти найбільше вражають на роботі, наскільки важко вести перемовини з росіянами та як подбати про безпеку людей у полоні.

— Які моменти у вашій роботі вразили найбільше?

— Дійсно ті, що приємно вражають — це емоції, коли повертаються наші полонені додому. Це сльози щастя, радості, які ми бачимо і спільно виражаємо.

Багато родин взагалі не знають, що їхній оборонець чи захисниця були живі та де перебували. І от ці емоції, коли людина розуміє, що вона дійсно отримала друге життя після повернення додому.

Багато хто з військових навіть не сподівається, що їх обміняють. Вони там у пригніченому стані, їм важко. І коли вони повертаються на рідну землю й ми їх зустрічаємо — це вражає і їх, і нас. Для мене це найсильніші емоції, які я переживала за все своє життя.

Слід ще відзначити емоційний стан жінок. Як тих, яких ми повертаємо з полону, так і тих, хто чекає в Україні на повернення своїх рідних. Наші жінки найгарніші у світі, тендітні, але водночас сильні, мужні та незламні.

Фото: Юлія Приймак / Facebook

— Останні рази обміняли багато жінок. Чи є різниця в обмінах і скільки ще жінок у полоні?

— У нас були обміни наприкінці минулого року, коли взагалі були одні жінки. На сьогодні ми намагаємося дійсно обмінювати жінок у кожному обміні. На жаль, для країни-агресора немає значення, чи це жінки, чи чоловіки.

Якщо говорити про пріоритетність, то дійсно ми вважаємо, і будь-який здоровий глузд людини вважав би, що жінка не може перебувати в полоні.

Мають повертати для початку поранених, важко поранених, важкохворих. Взагалі ці категорії не підлягають обміну. Їх мають повертати просто так. Однак Росія так не вважає.

Для нас життя кожного важливе. Жінки, звісно, є пріоритетом. Ще є їх значна кількість, які перебувають у  полоні. Ми не можемо говорити точної цифри, оскільки не всіх підтверджує Росія. Однак ми знаємо про них і повертаємо.

— Ви говорите, що не всіх полонених підтверджують, попри те, що у вас є інформація про наявність тієї особи. Росія важко йде на контакт?

— З ними взагалі важко. Ворог веде дуже жорстку, агресивну війну. Можемо говорити про ті бойові дії, які ми бачили, людські втрати та загибель наших громадян. Росіяни в принципі важкі самі по собі.

Перемовини — взагалі окремий процес, який важко проходить з таким ворогом. Вони не дотримуються часто домовленостей, немає умов, які мають виконуватися щодо репарацій важко поранених.

Україна виконує, а вони — ні. Але попри це Україна робить усе, щоб повернути всіх своїх додому. Слід зауважити, що, відповідно до Женевської конвенції, обміни полоненими не можуть відбуватися під час бойових дій. Тобто тільки після повного закінчення бойових дій.

На сьогодні досвід України є унікальним. Ми повертаємо своїх додому. На сьогодні 2324 українці вже повернуто додому. Україна стала сильнішою на групу цих людей. І ми маємо повернути кожного, попри складність перемовин і те, що досі триває війна.

Фото: Юлія Приймак / Facebook

— Які дії рідних можуть зашкодити полоненому? Чого категорично не слід робити? 

— Ми не можемо категорично забороняти. Розуміємо, що у людей є право вибору. Але ми завжди дуже наполегливо рекомендуємо і просимо родини не виставляти військових у формі, не вказувати їхні звання, рід військ, де проходили службу.

Також табу — персональні дані, тобто прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, служба, частина. Часто родичі лишають у публічному просторі свої телефонні контакти в надії, що їм хтось зателефонує і надасть якусь інформацію.

Хочу пояснити, що побратими й ті, хто бачили, можливо, зниклого військового, не мають можливості часто сидіти в соціальних мережах, моніторити та відповідати на такі повідомлення.

Такою інформацією активно користуються шахраї. Достатньо подивитися, скільки повідомлень і злочинів уже викрито. Вони видурюють гроші з рідних, можуть здійснювати різні юридичні операції шляхом оформлення неправомірних доручень від імені зниклих безвісти.

Про це слід пам’ятати, бо це було і до війни, а зараз на людському горі дехто наживається ще більше. Також дуже не рекомендовано спілкуватися з представниками тієї сторони. Тому що до процесів переговорів і обміну дотичні тільки професійні структури, Координаційний штаб.

На жаль, деякі родини часто йдуть на контакт з представниками країни-агресора, отримуючи якісь найменші блага та інформацію. Дуже багато наших військових, повертаючись додому, розповідають нам і своїм сім’ям, що, навіть перебуваючи в полоні понад півроку – рік, наші захисники й захисниці відмовляються від пропозицій росіян дзвонити/писати своїм рідним.

@pryimak_yuliia Гімн України на рідній землі ???????? #україна #ДмитроУсов #БогданОхріменко ♬ Обійми – Океан Ельзи

Вони, перебуваючи в полоні, не мають інформації про те, що відбувається в Україні. Їм говорять, що України немає, що міста окуповані, що люди вбиті. Що Київ — Москва і таке інше. Тому вони в цілях безпеки й через переживання за своїх рідних не надають телефони, щоб дзвонити, й не пишуть листи.

Слід завжди пам’ятати та ставити собі запитання, як дозволяють дзвонити тим, кому дозволяють, і навіщо вони це роблять? Тим самим Росія маніпулює свідомістю наших матерів і жінок, бо розуміє, що люди у відчаї здатні на все. 

А це тільки завжди ускладнює процес перемовин щодо повернення наших додому. Хотілося б, щоб ті, хто чекають своїх близьких, почули цю інформацію. Ми це не можемо заборонити робити, але коли вони так вчиняють, скажу вам з досвіду, це ускладнює процеси перемовин.

Ви обов’язково побачите свого сина, чоловіка, брата, коли він повернеться додому. І він вам пояснить, чому не телефонував і навіщо так робили росіяни.

До того ж, спілкуючись із представниками країни-агресора ви наражаєте себе на ризики. Є випадки порушення кримінальних справ, коли представники Росії примушували наших українців надавати інформацію щодо точок дислокації, наприклад.

Це все нібито в обмін на інформацію про полонених. А насправді її навіть не надавали, тому що її в них не було. Це все також шахраї. Приходьте в Координаційний штаб. За допомогою в таких випадках треба звертатися до фахівців.

@pryimak_yuliia Вітаємо на рідній землі! ???????? #україна ♬ Another Love – Tom Odell

Читати на тему

Родич-військовослужбовець потрапив у полон до росіян: що робити, куди звертатися та про що подбати самотужки

Куди звертатися, якщо твого родича військового взяли в полон — інструкція в матеріалі.

— Коли полонені військові повертаються додому, що найперше просять і що розказують?

— Цікавляться про свої родини та Україну. Ми їм повідомляємо новини, тому що в полоні вони отримують зовсім протилежну інформацію.

І звісно, родини. Коли телефонують мамам, то про всіх згадують. Дуже багато хлопців і дівчат запам’ятовують контакти рідних тих, з ким перебували в полоні й хто там залишився. Вони дзвонять і повідомляють, що їхній син (донька) живий(-а).

Самі ж хлопці та дівчата в перші хвилини після обміну завжди просять журналістів та родини, щоб ті не виставляли орденів відзнак, звання ваших рідних. Тому що це дуже негативно впливає на тих, хто залишився (в полоні — ред.).

Наша задача — забезпечити надійний тил для наших бійців і тим паче для тих, хто в полоні, щоб їхні родини знали, що вони мають підтримку. Ми дотичні до всіх проблем.

Ми як один великий механізм, всі згуртовані, і в нас буде ще міцніша і сильніша нація. Ми сильні й переможемо!

Другу частину інтерв’ю дивись на сайті Факти ICTV.

Обмін полоненими 6 травня повернув додому ще 45 українців. Читай, кого вдалось визволити з російського полону.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!