Війна — це час важких втрат та довгої розлуки. За словами координаторки Медійної ініціативи за права людини Тетяни Катриченко, станом на зараз у полоні росіян перебуває понад 8 тис. українців — не лише військових, а й цивільних, що є воєнним злочином.
В Україні та світі є інстанції, куди родичі полонених можуть звернутися за інформацією та допомогою.
Спочатку необхідно звернутися до компетентних у цій справі органів України.
або надіслати запит на електронну пошту
Unsplash
Краще подавати письмові звернення — самостійно чи з допомогою адвоката.
Якщо реакції на дзвінок не було, то сам його факт буде важко довести. Також важливо отримати документальне підтвердження того, що родич зник безвісти або потрапив у полон.
Червоний Хрест — єдина інстанція, котра співпрацює з обома сторонами війни. Тож лише вони можуть знайти інформацію та надати її родичам військових.
Задля безпеки військових та їхніх родичів така інформація у вільному доступі не публікується. Натомість Національне інформаційне бюро зв’язується з родичами полонених та надає їм інформацію про місцеперебування їхнього родича військового.
Усі списки полонених завжди складає Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Будь-які списки, що публікуються у соціальних мережах, є фейковими!
Також не існує жодних пріоритетів у черговості списків на звільнення та обмін полонених.
Перед зверненням до державних органів варто скоординуватися з іншими родичами, друзями, колегами та родинами колег та зібрати якнайбільше інформації про свого родича.
Аби до відповідних інстанцій звертатись з максимально повною інформацією, варто знати такі дані про свого родича, який перебуває в полоні:
Також можна самостійно моніторити ворожі Telegram-канали та сторінки в соціальних мережах, аби відстежувати можливі публікації зі списками полонених з того боку чи будь-якою інформацією про українських полонених.
Отриману додаткову інформацію варто повідомляти у спеціальні органи безпеки України.
Але таку інформацію не завжди можна отримати навіть з ворожих списків полонених. Юристка Христина Ковцун наголошує: розголошення інформації про військових може нашкодити і їм самим, і їхнім родичам.
— Часто військові, потрапляючи в полон, навмисно не повідомляють свою посаду та звання — наприклад, спецпризначенці, снайпери, артилеристи, — натомість називаються кухарями чи водіями.
Військових беруть у полон для обміну, і, приміром, спецпризначенців можуть не вносити в списки на обмін, оскільки вони виконують складніші та важливі завдання, є більш цінними полоненими. До того ж до військових у полоні жорстокіше та гірше ставлення.
Так сталося з Мар’яною Чечелюк, котра пройшла підвали Азовсталі та потрапила у полон до росіян через свою професію — служила у Нацполіції. Її історію можеш прочитати у нашому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram, аби не пропустити найцікавіші новини України та світу.