Українські спортсмени відомі своєю принциповістю та цілеспрямованістю. Наш спорт — про характер та ініціативу.
Футбол, бокс, боротьба, легка атлетика, спортивна гімнастика — певно, з кожного виду спорту можна назвати українських чемпіонів. Більше про одного з таких ми сьогодні розповімо нашим читачам.
Вікна-Новини (vikna.tv) розпитали чемпіона світу зі спортивної гімнастики та президента Київської федерації спортивної гімнастики Олега Верняєва про актуальні проблеми наших спортсменів, особисте життя та майбутнє української гімнастики.
Олег Верняєв на Олімпіаді 2024
На Олімпійських іграх 2024 Олег Верняєв посів восьме місце у вправах на паралельних брусах. На підготовку спортсменові забракло часу. Олег ділиться, що свій виступ на Олімпіаді 2024 вважає задовільним.
Демотивації не маю, авжеж трохи розчарований, що не маю медалі. Але це спорт, ідемо далі! З іншого боку, це дало мені зрозуміти, що все нормально — набираю форму, можна тренуватися далі.
Під час Олімпіади деякі українські спортсмени скаржилися на поведінку росіян, ми розпитали, чи не довелося Олегу Верняєву контактувати з ними.
Конфліктів з росіянами не було, бо я їх не бачив. У нашому виді спорту їх, на щастя, немає.
Олег зауважив, що у Франції до українців ставилися дуже приязно, на трибунах завжди була велика підтримка, яка відчувалася під час виступів та надавала нашим спортсменам мотивації та сил.
Найбільше Олегу запам’яталося те, як саме французи зробили Олімпійські ігри — з гарними краєвидами, розташуванням арен, деталями, загалом продумана та якісно зроблена робота. Крім цього, усі арени та зали були забиті публікою, і на кваліфікаціях також.
Найпам’ятніший момент у кар’єрі
Певно, кожен спортсмен (-ка) має пам’ятні етапи свого становлення у спорті та перших перемог. Олег Верняєв розповів нам про свої.
Мабуть, їх декілька. Перший, коли я виграв у 2011 році, у 18 років, дорослу медаль на Чемпіонаті Європи, потім, за два роки, я виграв перший Чемпіонат Європи, того ж року я виграв Чемпіонат світу.
— Потім, за два роки, коли я виграв Олімпійські ігри, це було вау. І, мабуть, це найбільш піковий момент, який запам’ятався. Кожна перша медаль запам’ятовується на все життя, — ділиться Олег.
Конкуренція та переживання
Олег каже, що завжди знає своїх конкурентів, як і інші спортсмени. А тому має стимул до тренувань.
Ми завжди налаштовані тільки на перемогу, задля цього багато тренуємося, викладаємося повністю в залі, щоб приїжджати, перемагати, піднімати наш прапор і слухати гімн.
Про переживання до та під час виступів додає, що все приходить із досвідом, але кожен вихід — це адреналін, який дає відчуття, що змагаєшся як вперше.
Майбутнє української гімнастики
Олег Верняєв каже, що український спорт потрібно поширювати та робити масовим. Саме тому він разом з командою заснував школу спортивної гімнастики для дітей.
Щоб збільшувати зацікавленість дітей у спорті, проводять виїзні тренування у школах, створюють можливості для дітей ВПО, а також часто навідують малечу в Охматдиті.
Але навіть коли діти не можуть чогось повторити, вогонь в їхніх очах і те, як вони цього хочуть і отримують задоволення, мотивує приїжджати та працювати з ними.
— Ідея (заснування спортивної школи — ред.) виникла давно, але не було можливості. З часом з’явилися люди, які допомогли. Авжеж не вистачає залів та обладнання, зараз шукаємо все, щоб ні від кого не залежати.
Проблеми українського спорту
У попередніх інтерв’ю Олег розповідав, що проблеми українського спорту є на різних рівнях, зокрема, коли спортсменів не забезпечують необхідним чи видають речі поганої якості.
За його словами, всередині федерації є багато конфліктів і немає цілісності. З початком повномасштабної війни додалися проблеми перетину кордону, адже комусь це або не дозволяють, або дозволяють за певних умов.
Хочеться більше позитиву, щоб люди знали, що таке гімнастика. Але, на жаль те, що ми робимо — це чисто від себе, без якоїсь допомоги.
Спортсменам хотілося б більше підтримки, та за час повномасштабної війни її майже не було.
Поки ми готували цей матеріал, Олега Верняєва призначили на посаду президента Київської федерації спортивної гімнастики, тож сподіваємося, що йому вдасться змінити систему та покращити умови наших спортсменів.
Відновлення фізичне та психологічне
Після важких тренувань і травм наші спортсмени можуть відновитися прямо на тренувальній базі. Там є обладнані кабінети, процедурні та реабілітологи.
Та й тут є проблема, адже у збірній майже рік немає лікаря. І спортсмени шукають собі фізіотерапевтів самотужки. Також є проблеми з аптекою, розповідає Верняєв, спортсмени не можуть брати ліки, які їм потрібні.
Так, гімнастика — дуже травматичний вид спорту. Для багатьох спортсменів це велика психологічна проблема. Тут потрібні психологи, бо хтось після травм боїться повертатися до виконання елементів.
— У мене було п’ять операцій, і, як бачите, я повертався завжди, на великий рівень. Я не боявся, знав, що повернуся і буду працювати. Головне, щоб були бажання і мотивація, тоді можна подолати всі перепони та відновитися, — додає спортсмен.
Пенсія у гімнастів
Олег розповідає, що спортивні гімнасти йдуть “на пенсію” в середньому у 30-31 рік, зазвичай завершують кар’єру після Олімпійських ігор. Олегу нині 30, та він ще планує розвиток у великому спорті.
Зараз усе йде вперед, з’являються методи відновлення, які допомагають довше триматися у спорті. І я сподіваюся, що ми не виняток, і я зможу ще один цикл протриматись.
— Поки що почуваюся нормально, є бажання і сили. Я займаюся улюбленою справою, улюбленим видом спорту, це тільки як виклик — новий челендж для себе.
Про особисте
На питання, чи вільне зараз його серце — Олег відповідає, що коханої у нього немає. Але, каже, хотілося б мати родину та дітей.
Свою дитину я віддав би обов’язково на гімнастику. Чому на гімнастику? Бо вона розвиває все: і фізичну силу, і координацію, і гнучкість.
І додає, на гімнастиці можна побалуватися і попрацювати. А ще тут змалечку відпрацьовується дисципліна. Поки що Олег не знає, чи буде його дитина колись у професійному спорті, та для загального розвитку без нього не обійтися.
Що їдять олімпійські чемпіони
— Якщо чесно, я дуже полюбляю українську кухню. Борщ це, мабуть, номер один! Коли довго перебуваєш за кордоном, перше, чого хочеться — борщу, — нашого, смачного.
Авжеж фастфуд небажаний під час підготовки до важливих змагань. Але Олег каже, що у міжсезоння можна їсти все, що хочеш, але з розумом. І паралельно потрібно тренуватися, аби спалювати ці калорії.
Що бісить Олега Верняєва
Олег розповідає, що перед змаганнями інколи почувається некомфортно, адже до голови лізуть думки про те, що щось може піти не так.
Коли прокручуєш свою комбінацію, думаєш, що і як, буває, виникають думки про травми, що піде щось не так.
Моментами від цього важко відійти. Щоб відкинути погані думки перед виступом, спортсмен намагається сфокусуватися та виконати вправи завдяки м’язовій пам’яті.
Про мрію
— Як і всі українці, я мрію про перемогу, завершення війни. Щоб якомога більше військових повернулися додому, до своїх родин, здорові та живі.
На жаль, ми не повернемо тих, хто загинув. Але наша головна місія — пам’ятати цих людей, поважати їх. Завдяки їм ми можемо займатися нашою справою та здіймати свій прапор.
Раніше ми розповідали, скільки нагород вибороли наші паралімпійці.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!