Не бачили такого у підручниках: медики про порятунок бійця, який 36 днів не знімав турнікет

36 діб з турнікетом на нозі! Навіть найкращі військові хірурги з багаторічним досвідом не памʼятають такої цифри. У харківському шпиталі прооперували бійця, який понад місяць не міг евакуюватися з позицій під Вовчанськом. Зазвичай їх рекомендують накладати не більше, ніж на 2 години.

36 діб з турнікетом: як вдалося вижити бійцю

Олександра доставили у шпиталь прямісінько з Вовчанська. Він змарнілий та схудлий, каже, втратив половину своєї ваги.

Наступив на “пелюстку”. У такому стані перебував місяць і шість днів. Не могли вибратися на евакуацію, — каже захисник.

Нога бійця вже встигла муміфікуватися. Турнікет не зніматимуть до останнього. У бійця значна крововтрата, тож доводиться робити для операції переливання. Плюс зневоднення, інтоксикація, виснаження — втручання він міг би не пережити.

Нормального прийому їжі Олександр не пам’ятає. Раніше харківським лікарям вже доводилося оперувати бійців з тривалими турнікетами — максимум був 24 дні. Однак цього разу — всі 36.

Я дуже пам’ятаю свою першу реакцію, коли по внутрішньому інформуванню отримав інформацію про пораненого. Було написано: турнікетний синдром, 24 доби. Перше, що я запитав: “Напевно, 24 години?”

Читати на тему

Не знаєш, коли побачиш тата: з якими думками засинають діти військових

Про що думають діти захисників? Розповідаємо в матеріалі.

Для медиків такі випадки унікальні, адже, кажуть, такого досвіду та практики ніколи не мали.

Ми не бачили в літературі даних про такі довготривалі турнікети. І на жаль це зараз трапляється. Зараз 36 днів, якби вони не наклали турнікет або зробили б це неправильно, він би помер, — каже лікар В’ячеслав Курінний.

В’ячеслав відзначив, що у наших військових зростають знання елементарної тактичної медицини. І ці навички врятували не одну сотню життів.

За кілька днів після операції 41-річний Олександр розповів, що почуває себе добре. Ще слабкий, але розуміє, яке це диво, що він вижив.

Я вже усвідомлював, що втрачу ногу, вже не зациклювався, розумів, що втрачу. Цим і жив, хотів жити, хотів до родини. У мене два сини.

Наприкінці тижня Олександр вирушить на захід країни з медичною евакуацією. Далі на нього чекає протезування. Про рідкісність свого випадку він дізнався вже після операції.

Долучитись до збору для шпиталю можна за реквізитами: 5375411213794048 або за цим посиланням.

Раніше ми розповідали, як маленький Артем донатить на ЗСУ після смерті батька.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!