Марія Малевська

Моїм першим сюжетом для СТБ був репортаж про підготовку до концерту легендарних Queen на харківському майдані Свободи. Ми знімали його разом з оператором Сашком Бринзою, відтоді – працюємо увесь цей час разом, і завдяки професії, ми за ці роки:

•  ловили-готували-їли жаб у Зачепилівці (бо колись звідти жаб експортували аж до Франції, натомість – увесь райцентр ходив у хустках з Парижу!)
• ночували в армійській казармі у Щасті (аби о 3 ранку вирушити разом зі спецпризначенцями до сірої зони й зняти, як під обстрілами люди переправляються човнами з окупованого боку на мирну землю)
• вивозили разом із волонтерами людей із потрощених війною населених пунктів (найважче в таких зніманнях – бачити дітей, які звикли до обстрілів)
• місили багнюку в окопах, впускали мікрофона в цю багнюку і повзли разом зі снайперами у траві (ніколи не думала, що мій рідний Маріуполь стане лінією фронту)
• вихватували від беркута та зашивали Олександру голову (це було за кілька днів до втечі Януковича з України, трагічні дні лютого 2014)
• їли кита в Арктиці та ховали у серветки сьомгу на сніданках в готелі в Осло (бо дуже дорого все у Норвегії! Це був цикл сюжетів "Холодний мир" про шахтарів з Донбасу, які працюють на російське "АрктикВугілля" на Північному полюсі)
• пили каву у Нью-Йорку (українському селищі, яке регулярно з’являється у зведеннях про обстріли)
• мацали рундук Луї Віттон (в якому мешканці невеличкого села під Харковом бабуся Шура та дід Шура зберігали кукурудзу)
• оморячувалися (пили з плафона воду з Азову разом із хлопцями, які колись вийшли з Криму)
• начитували сюжети в автівці, під ковдрами, в шафах готелів (це незручно! Але у відрядженнях іншого вибору немає).
• встигли попрацювати у Білорусі, поки ще це було можливо без ризику опинитися за ґратами (тепер жалкуємо, що не було часу скуштувати тамтешніх дерунів)

Ми часто проїжджаємо якесь село, де були, впізнаємо місцину, але не можемо згадати, що саме тут знімали.

Бо 13 років не міняти роботу — це діагноз :)