Життя для багатьох наших теперішніх військових змінилося ще у 2014 році. Тоді у вир подій потрапляли ідейні хлопці та дівчата. Серед них був також й Олексій: він облишив усі свої розмірені плани, покинув навчання на Обліку та аудиті й підписав свій перший контракт із ЗСУ.
Олексій пройшов шлях від матроса до офіцера, бойового командира. Він розпочинав свою службу на фрегаті Гетьман Сагайдачний.
У 2020 році хлопець був призначений на посаду командира бойової частини штурманської та зв’язку ракетного катера Прилуки. Ще з першого дня служби зрозумів — не прогадав.
Він намагався тренувати власний екіпаж, бо розумів: колись їхній корабель вийде не на навчальні завдання, а на справжні, бойові. Й сам до цього, звісно, готувався.
— Були випадки, коли під час виходів у море росіяни відверто нас провокували та здійснювали геть недружні вчинки. Наприклад, одного разу рівень напруги був такий, що довелося оголошувати бойову тривогу. Тоді ми виконували певні навчально-бойових завдання, а їхнє судно спробувало наблизитися до нас на небезпечно близьку відстань, — розповідає військовий.
Тоді українці повідомили, що застосують зброю, якщо ворожий корабель не відійде на безпечну відстань. Минулося без сутичок. До 24 лютого залишалося не так вже й багато, всі розуміли, що повномасштабного вторгнення не уникнути.
Перші три доби моряки провели без сну. Військовий пригадує, що тоді увага кожного була зосереджена на виконанні завдань.
Кожен знав, що і як робити, не було жодної паніки — працювали як єдиний механізм, — каже Олексій.
Сам чоловік каже, що росіяни зробили велику помилку, коли діяли так зухвало та гордовито. Їхню пиху ЗСУ збили тоді, коли потопили крейсер Москва.
Натомість наші військові прораховували кожен удар, кожну ціль, складали кілька планів та діяли злагоджено й оперативно. Це те, що нас якісно відрізняє від росіян у військовому значенні.
— Це той випадок, коли розумієш, що підготовка зіграла свою роль. Систематичні навчання та тренування, візити до країн-партнерів і обмін досвідом з провідними флотами світу у результаті дозволили нам не просто протистояти ворогу, а завдавати йому чимало клопоту й врешті-решт відігнати від наших берегів, — пояснює Олексій.
А ще каже: моряки та й решта військових постійно тренуються, аби вдосконалити свої навички.
Але навчання — то одне, а коли над тобою пролітають ракети і ти не встиг чи не зорієнтувався, то розумієш — двійкою в “заліковці” вже не обійдеться. Тому наші моряки безперервно тренуються і постійно підтверджують свою кваліфікацію.
Армія.Inform
Тепер ворог тримається на безпечній для себе відстані. Тож все, чим він може загрожувати нам — ракетами. Наша зброя, типу Нептуна чи тих комплексів, які Україні передали західні партнери, однозначно б стала смертоносною для російських кораблів.
— Варто зауважити, що на сьогодні наші підрозділи з їхнім бойовим досвідом також можуть багато чого навчити представників інших флотів. Сподіваюся, ця співпраця приноситиме відповідні результати й надалі, адже будь-який досвід неоціненний, — впевнений Олексій.
На днях також стало відомо про так звану корабельну коаліцію, де до України приєдналися ще кілька країн. Що це означає та яка ситуація у нейтральних водах — читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!