У перемоги жіноче обличчя: історія лейтенантки ЗСУ на псевдо Тата

Тисячі українок захищають нас на фронті щохвилини. Ми маємо знати про кожну з них, про їхню відвагу, силу, емоції та історії, які не залишають байдужими. Сьогодні ти дізнаєшся про героїню, яка боронить Україну в гарячих точках, — історія лейтенантки ЗСУ на псевдо Тата.

Боронить Україну в гарячих точках — історія лейтенантки ЗСУ Тати

Про неї розповіла благодійна організація Землячки. Таті — 43. До війни вона працювала викладачкою і була науковицею. Про себе каже, що сіяла в юні голови любов до неньки та економіки.

Лейтенантка має чотири вищих освіти, одна з яких військова. Також є доктором філософських та кандидатом економічних наук. Початок повномасштабної війни Тата зустріла вдома, в Тернополі, в складі ТрО.

Нині вона служить у сухопутних військах Добровольчого Українського Корпусу. Про свою реальність каже, що це лють і бажання боротися проти ворога. За період війни вона отримала поранення, але вже встигла повернутися в стрій.

Тата поділилась історією з фронту, яка відгукується найбільше:

— У нашій бригаді служить собі хлопчик, Іванко, років 20 з копійками. Він кумедний, розумний, як і всі в такому віці. Іван воює від самого початку російської агресії. Одного разу він підірвався на міні та втратив ногу.

Операція, протезування, і він знову в строю. Каже, “апгрейд”. Це те, що збирає тебе і добряче струсане, коли шкребеться якась мара, що сіє сумнів та безнадію, — розповідає військова.

Фото: Facebook

Читати на тему

І одягом, і ліками, і гігієнічними засобами — як волонтерки підтримують українських захисниць на передовій

Дивись, як жінки в тилу допомагають захисницям на передовій.

Про мотивацію Тата розповідає, що її вдосталь, адже військова має сина, який потребує жити в гідній та вільній країні.

Війна стирає гендер, насправді, ти — побратим. Та свої дівчачі бонуси таки є: цукерки та іграшки віддають нам, — каже Тата.

Про зручності та побут на фронті жінка каже, що навчилася пристосовуватись. Звичайно, їх бракує. Проте найбільше військовій не вистачає дому. А харчування військових залежить від хисту та якості продуктів, які вони мають.

Тата бажає українцям жити в єдності та не шукати зради по кав’ярнях. Радить звітувати собі кожного дня про те, що зробив(-ла) для перемоги, і вірити в неї.

Посестри, у перемоги жіноче обличчя, тож тримаймо гідно стрій! У нас ще так багато справ! — звертається Тата.

Після перемоги військова хоче відвідати могили своїх друзів. Каже, що полягли найкращі.

Раніше ми розповідали історію офіцерки Анни, яка повернулася з-за кордону захищати країну.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!