Війна не має обличчя, а армія — гендеру чи статі. На третьому році повномасштабної війни в лавах ЗСУ служить близько 68 тис. українок, з яких понад 48 тис. — військовослужбовиці. Про це у вересні 2024 року повідомляла державна секретарка Міноборони Людмила Дараган.
Та жінкам не завжди потрапити до лав армії так легко. Героїня інтервʼю видання Sestry зізналася: потрапила на війну через… Tinder!
Як це сталося, чим займалася Анастасія Саксман на псевдо Ада та чи не шкодує про власне рішення — найцікавіше з її історії розповідаємо далі у матеріалі.
Потрапила до армії через додаток для знайомств
Ада понад півтора року була операторкою БпЛА у 411 окремому батальйоні безпілотних авіаційних комплексів Яструби. А до повномасштабної війни дівчина працювала в ІТ.
Зізнається, що хоч і думала про мобілізацію ще з 2014 року, однак на початок повномасштабного вторгнення не очікувала. Перші вибухи почула під Вишгородом — тоді все й зрозуміла.
Фото: Facebook
З того моменту почалися пошуки місця, де дівчина могла б бути максимально корисною: волонтерила в Україні, понад місяць допомагала як перекладачка у польському містечку Замость. Анастасія повернулася до Львова, а думки про мобілізацію зʼявлялися все частіше.
Щоразу, коли прилітало по мирних містах, коли гинули цивільні люди, особливо діти, ненависть і бажання помсти стрімко зростали, — каже вона.
Тож з часом у неї зʼявився перелік бажаних підрозділів, де Анастасія хотіла б служити. Свої резюме та листи надсилала через відповідну рекрутингову компанію, писала напряму — та ніхто не відповідав.
Навіть друзі-військові відмовляли її від служби.
Та Ада мала власну тактику, за допомогою якої дізнавалася про “внутрішню кухню” підрозділів. На Tinder вона періодично знайомилася з військовими та говорила з ними про службу.
Фото: Facebook
— Я часто заходила у Tinder і просто ставила уподобайки під фото військових. З деякими військовослужбовцями зустрічалася на каву.
Я не шукала стосунків — я шукала можливість мобілізуватися, — розповіла Анастасія.
Так, один військовий після нетривалого спілкування сказав, щоб дівчина йшла до них у підрозділ. Вже у квітні 2023 року вона потрапила до лав аеророзвідників. До слова, сама жінка не розглядала цей підрозділ, а хотіла піти у штурмовики чи піхоту.
У своїй роботі Ада любить ударну роботу. Та дронарям також важко працювати: дівчина ділиться, що на позиції військові часто беруть навіть паяльники, бо зараз все працює, а вже за пʼять хвилин — ні, і доводиться лагодити контакти.
Росіяни часто вигадують щось нове, що заважає нам літати. А ми шукаємо нові рішення, постійно йде противага, — каже військова.
Поранення та ампутація
6 вересня 2024 року Ада вперше виїхала на позиції у Вугледарі, була за кермом. За мить — під колесом розірвалася міна, авто було знищене і ноги жінки застрягли.
— Я одразу зрозуміла, що на ноги треба накласти турнікет. Просунути турнікет було дико боляче, допоміг побратим. Я стікала кровʼю, — пригадує військова.
Фото: Facebook
Їм пощастило, що машина не вибухнула — всередині було багато боєкомплектів. До стабпункту їх доправили за менше, ніж дві години.
Того ж дня у Запоріжжі медики ампутували Аді ліву ногу, а на правій була розроблена пʼята, тож дівчину передали львівським колегам.
— Наразі лікарі Superhumans намагаються врятувати праву ногу. За півтора місяця мені зробили 11 операцій. Процес буде дуже довгим. На лівій — вже зняли шви, і я поступово формую куксу, — розповідає дівчина.
Вона ще не може ходити, бо праву ногу потрібно тримати лише у горизонтальному положенні.
Фото: Facebook
Дівчина просить, аби її називали Адою. Якщо буде час, у майбутньому планує змінити імʼя і в документах. Зізнається, що їй комфортніше з побратимами й зараз не вистачає того драйву та емоцій, що були на війні.
Її оточення теж змінилося. Тепер там — побратими і волонтери. Ада визнає, що між військовими та цивільними все ж існують барʼєри.
Я вважаю, що зараз всі повинні бути або у війську, або для війська. Інакше нам ніяк не перемогти Росію, — каже військова.
Вона живе теперішнім і точно не шкодує про свій шлях. Ба більше: планує повертатися до армії, для неї там тримають місце.
Фото: Facebook
— Я вважаю, що навіть якщо ми повернемо кордони 1991 року, на цьому війна не закінчиться. Навіть якщо тимчасово Росія перестане нас чіпати, через якийсь час — знову почне, — висновує дівчина.
Раніше ми розповідали тобі про військову Наталію, яка з першого разу збила російську ракету: її історію читай за посиланням.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!