Йшов підлітком, а повернеться чоловіком! Розповідь мами про захисника Маріуполя та його полон

Молодь завжди була рішучою силою змін. Молоді люди мають попереду все життя, вони не хочуть провести його в умовах тиранії та під чиїмось гнітом, а виїжджати за кордон — навіщо, якщо є своя сильна країна? Саме тому багато молодих дівчат та хлопців захищають Україну у найгарячіших точках.

Серед них і 20-річний Андрій. Хлопець підписав свій перший військовий контракт 10 жовтня 2021 року. Уже за місяць склав присягу, а в грудні був у зоні операції Об’єднаних сил.

Андрій був серед бійців, які боронили Маріуполь, тому разом з ними у травні вийшов із заводу Азовсталь. Мати військового Юлія вже вісім місяців не чула новин від сина. Вона розповіла його історію для УП.Життя.

Як став військовим та потрапив у Маріуполь

Андрій закінчив дев’ять класів школи та вступив до медколеджу, опанував спеціальність фармацевта. Після цього вступив до університету, але минулу сесію довелося попустити — він потрапив у російський полон.

Мати описує сина як цілеспрямованого, розумного та спортивного. Андрій з першого класу займався греко-римською боротьбою. Полюбляв грати з дідусем та молодшим братом у шахи.

Коли вирішив служити за контрактом, треба було здати нормативи. У вирішальний день погода зіпсувалася, йшла сильна злива. Проте хлопцю це не завадило дійти до фінішу та вкластися у відведений час.

— Прийшов вчасно, хоч і був замурзаний брудом. Його результат входив до норми, тож його прийняли, — згадує Юлія.

Уже 10 жовтня 2021 року підписав перший контракт. Присягу Андрія рідні не змогли побачити, адже їх не пустили через карантинні обмеження.

— Уже 15 грудня частина хлопців поїхали до зони ООС у селище на околиці Маріуполя. Вони мали там проходити службу три місяці раз на півроку, — розповідає жінка.

Андрій щодня телефонував додому, розповідав, що у нього все добре. Попри свою медичну освіту, юнак не хотів бути парамедиком. Він взяв до рук зброю, щоб захищати Батьківщину.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, він переконав батьків, що у нього все добре, але їх залишили захищати Маріуполь. Після цього зв’язок із сином рідшав, він телефонував раз на три дні, потім — на тиждень. А найдовше зв’язку не було цілих 22 дні.

— Потік новин з Маріуполя не зупинявся. Було страшно і мені, і моїй мамі, і сестрі. Нервував і молодший брат Андрія.

З коротких розмов зрозуміла, що він був і в порту, і на Ілліча, а в кінці — на Азовсталі. Дзвінки були по хвилині або по дві, — ділиться Юлія.

Про поранення та полон

У березні Андрій отримав поранення, на його позицію прилетіла ворожа граната. Він травмував сідницю та ногу, два тижні був на лікарняному. Після цього стверджував, що знову готовий захищати рідну землю.

Хлопець знову довго не виходив на зв’язок, лише 18 травня зателефонував матері та сказав, що військові отримали наказ виходити з Азовсталі.

— 19 травня його вивели з Азовсталі, навіть потрапив на відео. 26 травня мені зателефонували з Червоного Хреста та сказали, що його зареєстрували як військовополоненого.

Наступного дня він мені подзвонив і сказав, що перебуває в Оленівці. Ще був дзвінок 31 травня і 3 червня. Відтоді — тиша. У полоні забрали все: документи, ключі від квартири, телефон, — каже Юлія.

Спочатку вона була спокійна, що син в Оленівці. Він був у відносній безпеці, принаймні щодня не падали бомби, як на Азовсталі. Але після теракту в Оленівці їй стало страшно за життя та здоров’я сина.

Читати на тему

За спинами іскрить, а попереду — вороги: історія оборонця Донецького аеропорту

Про оборону ДАПу та кіборгів розповів військовий на псевдо Щука.

Очікування сина з полону

Юлія каже, що 11-річний Павло — молодший син — пишається Андрієм і вважає його героєм. Проте він сильно хвилюється за брата. 

— А ще молодший син починає носити футболки Андрія, тож йому треба терміново повертатися, — зізнається Юлія.

Вона не знає, де її син та у якому стані. Їй хочеться зателефонувати Андрію, але його телефон вимкнений з травня. Хлопець знає номер матері напам’ять, тож вона завжди чекає його дзвінка, навіть спить з телефоном у руці.

— Я знаю, що він повернеться. Не можу сказати, чому, як. Я не хочу навіть уявляти страшну картину.

Бо якщо йому вдалось вижити у маріупольському пеклі, я ані на секунду не хочу вмикати фантазію для страшних сценаріїв, — каже вона.

За її словами, Андрій ішов підлітком на службу, а повернеться чоловіком. 

— Не знаю, яким він буде: злим чи добрим, агресивним чи хворим, напевно — голодним. Але я все одно хочу, щоб він швидше повернувся живим додому, — наголошує вона.

Молоді люди мають нестримне бажання захищати свободу України. Раніше ми розповідали історію 19-річного бойового медика Максима Бевзи.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!