Історія кожного українського військового вражає. Герой цієї історії — військовослужбовець на псевдо Іва. Він з перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну у лавах повітряного командування Південь.
Його історію про поранення, таємне лікування та втечу з окупованої території розповіли в Армія.Inform. Іва пережив чимало за 24 лютого, але ніщо не зламало його залізну волю.
24 лютого чоловік із підрозділом був у Новій Каховці на Херсонщині. Там уже о пів на четверту ранку було чути вибухи. Військові відразу зрозуміли — почалося.
Їм довелося ховати техніку в лісі, адже була висока загроза ракетних та повітряних ударів. Опівдні Іва з побратимами отримав команду передислокуватися. Він з водієм майже доїхав до моста через річку Конка, проте натрапили на ворожу ДРГ. Почався обстріл.
Ми були, мов у матриці: по кабіні літають кулі й усе ніби у повільному зніманні. Звичайно, ми розгубилися, — каже військовий.
У такому шоку він не відразу зрозумів, що отримав поранення. А водій заціпенів, довелося його силою виштовхувати з машини.
— Ми побачили, як з-під мосту виходять люди в російському камуфляжі, почалась перестрілка, — згадує Іва.
Коли військові відійшли від машини, зустріли мирних мешканців. Вони допомогли їм. Звичайний водій навіть відвіз Іву в лікарню. Побратим чоловіка надав йому першу допомогу ще по дорозі до медзакладу, просто в автівці. Іва отримав наскрізне поранення, довелося зрізати бронежилет, який вже був весь у крові.
Чоловік оговтався в реанімації. Лікарі піклувалися про нього і дуже ризикували. Росіяни шукали поранених військових по медзакладах Херсонщини. Медпрацівники знали, хто такий Іва та як отримав поранення, проте не видали його таємницю й лікували.
Через місяць військовому стало краще й він проходив реабілітацію. Увесь час його могли викрити окупанти. Коли до бійця повернулися сили, він вирішив покинути окуповану територію та дістатися до наших військових.
Задум Іви був небезпечним. Загарбники ретельно перевіряли усіх на блокпостах, шукали кулеві поранення, татуювання, шрами від бронежилета й вивчали документи.
Перетинати кордон Миколаївщини було занадто небезпечно, тож військовий вирішив виїжджати через Запорізьку область, коли підвернулася нагода. Його подорож могла закінчитися полоном чи навіть гірше…
— Сказати, що мені пощастило — не сказати нічого. У мене перевіряли лише особисті речі та документи, тіло не оглядали. Добре, що в паспорті не було записано моєї реєстрації при військовій частині, бо тоді моя подорож була б фатально короткою, — пояснює він.
Коли Іва приїхав до Запоріжжя, його зустріли місцеві працівники поліції, які пильнували можливих ворожих шпигунів. Потім Іва попрямував до своєї військової частини повітряного командування Південь. Водій, який був з військовим, теж зміг покинути окуповану Херсонщину й повернувся до лав ЗСУ.
Іва завжди підтримував зв’язок з нашими військовими та запитував, як йому краще діяти. Питав поради в тих, хто евакуювався.
Далі залишилося лише пройти певні інстанції, відновити документи та повертатися у стрій, щоб захищати Україну від окупантів.
Прикордонники одні з перших зустріли ворога. Раніше ми розповідали історію прикордонника Джоі про початок війни, поранення та реабілітацію.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!