Читаю повідомлення — він 300: історія кохання, що зародилося під мінометною чергою

Війна породжує історії, які змушують серце тріпотіти. Особливо гріє душу, коли ці історії про кохання. Вікна поділяться з тобою саме історією кохання, яке зародилося у пеклі війни.

Кохання, яке зародилося на війні

Ян на псевдо Кенобі — командир 1-го Інтернаціонального легіону оборони України. А його кохана Анастасія — бойова медикиня. Їх, як і сотні тисяч пар, звела війна. Однак попри юність, на їхню долю випало стільки подій, що можна було б написати сагу, зняти серіал чи прожити кілька життів.

Обидвоє — профі, які ніколи не ховалися за спинами інших. І через таку відданість собі, одне одному і своїй країні, подекуди трапляються випадки, вірити в які відмовляєшся. Цей шлях від початку непростий, але ми ділимося цінними моментами, про які розповіла пара.

Ян ділиться, у 2022 році в Кругляківці він командував піхотною ротою Легіону. Анастасія тоді тільки приєдналася до них, і служила у медичному пункті. Він вперше побачив кохану під час роботи.

Перший раз, коли зайшла й побачила його, він був такий мужній, такий серйозний. І мені приглянувся. Мабуть, тоді він одразу мене зачепив. Не було такого, що потрібен якийсь час, щоб він мені сподобався. З першого погляду, — ділиться Анастасія.

Військовий ділиться, спершу не переживав за кохану, адже вона працювала у медичному підрозділі. А відколи Анастасія перевелася в піхотну роту, а він став заступником комбата, стало важко. Ян був на командних пунктах, поки кохана виїздила на бойові завдання в полях. Були ситуації, коли серце завмирало.

В умовах війни допомогло розмежування стосунків і виконання завдань. У пари не було заборон на виїзди в небезпечні місця. Та одного разу Ян втратив можливість говорити на деякий час, адже побачив приліт поруч з Анастасією.

Дивлюсь, як вони евакуйовували бійця, на жаль, загиблого. Поклали його на ноші, почали прив’язувати. І ось в цей момент бачу: велика біла пляма з’являється на весь екран. Приліт 152-мм снаряда.

Анастасія додає, побратима врятувати не вдалося і це було вперше, коли вона бачила загиблого у свою зміну.

Ми були прямо над землею, коли прилетіло. Я дивлюсь: “Зулу”, це позивний того хлопця, він уже біжить. Думаю: ясно, значить треба кудись бігти. Але ми були таки добряче контужені. І потім уже по радіостанції: “Come back! Come back!”

Читати на тему

Пішла на все заради чоловіка: історія вагітної, яка збирала донати для коханого на вулиці

Як жінці вдалося закрити збір? Розповідаємо в матеріалі.

Один бойовий вихід

24 лютого 2023 року Ян пішов з побратимами на завдання. Всі очікували чогось від ворога, адже він любить різні символічні дати. Дорогою росіяни закидали касетними боєприпасами, обстріляли з міномета, група ще й натрапила на дистанційне мінування.

За три доби, коли ми помінялися, теж дорога назад була “весела”. Повторне дистанційне мінування, маршрут під час просування на точку виходу міняли разів чотири чи п’ять. Усі ці дистанційні міни почали вибухати.

У момент доходу до точки біля Яна та його групи проїхала БМП суміжного підрозділу. Росіяни захотіли по ній вдарити з міномета.

Міна впала за кілька метрів від Яна. Від поранень урятували накатані бронетехнікою колії, які ще й замерзли. “Виходи” з міномета хлопці побачили у приладі нічного бачення. Ян каже, бачити приземлення і розрив міни з одного боку страшно, а з іншого — красиво.

Воїн, який ішов першим, до мене прибігає і каже: “Сер, мені ударною хвилею вибило пломби”. Я кажу: “Друже, валимо звідси, до біса! Я тебе відправлю потім у госпіталь, поставиш собі нові”.

На ще одному бойовому виході Яна Анастасія вже чекала на нього вагітною, і не знала, де коханий. Тоді чоловік став командиром частини. Того дня вона дізналася жахливу звістку.

Читаю повідомлення у групі: “Кенобі 300”, і ще один хлопець, також 300. І потім передають, що, можливо, 200. Це було вдруге, коли я дізналася, як Ян ходить на бойові.

Коли Яна витягували побратими, він найбільше боявся, що дитина лишиться без батька. Пара ще довго разом обговорювала поранення. Нині малюк уже народився, і чоловік ділиться, що перший місяць у дитини схожий на чергування на командному пункті.

Те саме: ти не спиш, немає часу поїсти, в особистих справах сходити, хоча б помитися. Постійно хтось щось кричить, від тебе щось хоче, ти не можеш зрозуміти. Дуже схожа робота в легіоні з іноземцями, і якраз чергування на командному пункті.

Про сліди війни

Анастасія розповіла, що має п’ять контузій. А Ян додав, що жінка має ще чимало травм. У нього ж самого три поранення. Жартує, що стабільно раз на рік має поранення.

До речі, коли прилетів снаряд калібру 152-мм, я вже була вагітна. Просто не знала цього. Так що дитині треба давати статус учасника бойових дій, — жартує Анастасія.

Кількість поранень і малюк дають чимало підстав для звільнення із ЗСУ, і часом таке бажання виникає. Але Ян надто багато вклав у підрозділ і проливав за нього свою кров.

Анастасія додає, що не може забрати в України такого командира, як він.

Раніше ми розповідали історію кохання, яке допомогло вижити.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.