Втомилася, що треба зі шкіри лізти й доводити, що можу! Військова-лесбійка про камінгаут в армії

В українському війську від початку повномасштабного вторгнення служить близько 43 тис. жінок. Деяка частина з них — лесбійки, але попри неоднозначне ставлення суспільства до них, вони на рівні з іншими захищають цих же людей, що інколи грубо та з ненавистю говорять про представників ЛГБТ.

Та для того, щоб стереотипи зникали, варто більше говорити про проблеми ЛГБТ людей в Україні. Такої ж думки дотримуються й військовослужбовиці, що є лесбійками.

Видання Wonderzine розповіло історії таких героїнь.Ми пропонуємо ближче познайомитися з мінометницею Марією Волею. Її історію розповідаємо далі.

Війна у житті Марії

Для Марії Волі війна почалася у 2014 році, а події Революції Гідності вона зустріла у Словʼянську. Виїхала звідти до рідного Маріуполя.

В той час дівчина була волонтеркою ГО Майбутнє Приазовʼя, тож памʼятає, як на початку російсько-української війни наше суспільство обʼєдналося у боротьбі. На жаль, з часом “азарт” затих, а різні громадські організації, і Майбутнє Приазовʼя зокрема, допомагали бійцям самотужки.

У 2015 році Марія вирішила вступити до лав ЗСУ. Пішла до частини Нацгвардії, де працювала діловодкою.

— Спочатку була діловодкою в автослужбі, потім поїхала навчатися на зв’язківицю й була нею дуже довго. Коли контракт закінчився, я дізналася, що в нас є 56 бригада, й пішла туди. І досі тут служу.

Чекаю кінця війни, щоб пожити хоч трохи для себе, — каже військова.

Нині її зачіпає те, що хвиля масового патріотизму серед українців щезла, натомість в тилу відбуваються скандали із корупцією та іншими неприємними речами.

Зізнається: просто хоче, аби цивільні в тилу захищали військових та їхні права, так само як їх — військові на фронті. Адже там бійці віддають свої життя та здоровʼя, жертвують комфортом заради тисяч інших людей.

Та це не єдина складність, з якою доводиться стикатися Марії Волі під час війни в Україні.

Фото: lgbtiqmilitary/Instagram

— Я вже втомилася від того, що мені доводиться зі шкіри лізти й доводити, що можу виконувати всі завдання на рівні з чоловіками. І навіть попри це тебе однаково вважають слабкою, — каже мінометниця.

За словами Марії, через упередження та стереотипи стосовно жінок більшість військових-чоловіків вважають, що жінка — це тягар. І хоча справді декому важко жити в бліндажі з мишами та у холоді, проте — не усім жінкам без винятку. Так само як і не для всіх чоловіків такі умови є комфортними.

Натомість ще на початку російсько-української війни та своєї служби Марія помітила: є набагато витривалішою та зацікавленою у службі, ніж деякі мобілізовані чоловіки.

Вони просили скласти зброю та боялися іти на завдання, а в цей час саме жінок вважають слабкими та боязкими.

— Гадаю, це системна проблема: переважно сексистський світогляд має “стара школа” — старші чоловіки, які передають свої погляди молодшим. Вони можуть жартувати про те, що жінки зі зброєю — це як мавпи з гранатою, — ділиться думками військова.

Читати на тему

Батько вважав найбільшою загрозою росіян, депутатів і “нас”— історія Богдана Глоби про ставлення до ЛГБТ+ та трагедії війни

В Україні люди й досі часто вороже ставляться до ЛГБТ+ спільноти. Та війна знімає всі маски й стирає стереотипи.

“А ви не боїтеся, що отримаєте по шапці”?

Свій камінгаут Марія зробила після відрядження. Це сталося за деякий час після виходу ЗСУ з Маріуполя. У Марії зʼявилася дівчина і вона помітила, що у цивільному житті до орієнтації ставляться простіше, аніж у війську.

Зрештою, вона розповіла про це побратимам. Спочатку вони думали, що це її “легенда”, аби до неї не чіплялися чоловіки. Згодом зрозуміли, що Марія каже правду.

Після відкритого зізнання у соціальних мережах на військову посипалися критика та нерозуміння з боку керівництва. Зрештою, якось до військових приїхали психологи, і один із них упізнав Марію.

Він спитав: “А ви не боїтеся, що отримаєте по шапці?”.

Нині Марія мріє розписатися зі своєю дівчиною у Данії, коли закінчиться війна. Адже поки що в Україні це зробити неможливо.

— Я не надто сподіваюся, що в нас скоро легалізують одностатеві шлюби. Бо ми вже й петиції підписували, і звернення до політиків писали, і чого тільки не робили. (…) Дехто закидає, мовляв, у війську немає або дуже мало ЛГБТ, але відкриватися публічно справді досить ризиковано, нас досі цькують, — зізнається військова.

Разом з тим, Марія переконана, що відкриватися публічно потрібно, аби ставати сильнішими та помітнішими. Можливо, саме це і стане рушійною силою у легалізації одностатевих шлюбів.

Детальніше про важливість цивільних партнерств в Україні та чи можливо їх легалізувати у стані воєнного часу, ми розповідали тобі раніше.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.