Ми 100% одружимось: історія кохання та відваги Твікса, який віддав життя за Україну

Анатолій Павленко, відомий серед побратимів як Твікс, став символом молодості, патріотизму та відданості. Його історія почалася у звичайному селі Микільське на Херсонщині, але закінчилася на фронті, де він загинув, прикривши побратимів від ворожих осколків.

У свої 20 років він став героєм, а його життя — прикладом відваги для тих, хто його знав.

Дитинство та перші кроки до війни

Толік Павленко народився 24 червня 2004 року у селі Микільське на Херсонщині, поруч із річкою Інгулець. Як і всі діти, він був активним та любив пригоди. Плавання, паркур, шкільні пустощі — це були звичні заняття для Толіка. Однак, попри бешкетний характер, він завжди був готовий захистити своїх близьких. Мама згадує, як Толік, ще маленьким, завжди стояв на захисті своїх братів та сестер.

З братом і сестрою, бувало, сварилися, але якщо хтось їх ображав, він заступався. За своїх завжди стояв горою

У школі Толік не був відмінником, але його характер вирізнявся сильною волею та рішучістю. Вчителі часто говорили, що з нього не вийде нічого серйозного, але саме ці якості допомогли йому вирости в героя. Він не шукав легких шляхів і завжди був готовий до складних рішень.

Вчителі казали: “З тебе ніхто не виросте”, а виріс герой, — згадує його друг Льова.

Фото: УП. Життя

Захист рідного села та боротьба з окупантами

Коли війна прийшла на Херсонщину, Толіку було лише 17 років. Окупація рідного села стала для нього переломним моментом. Він не змирився з новою реальністю і з самого початку став допомагати українським військовим.

Хлопець передавав координати ворожих танків і намагався фотографувати техніку, що переміщалася. Його сміливість привела до того, що росіяни звернули увагу на дії хлопця. Але Толіку пощастило: він встиг видалити всі важливі дані з телефону й уникнув затримання.

Хлопець дуже боявся, що його мобілізують до окупаційної армії, і тому він вирішив поїхати до Латвії, де провів кілька місяців. Там йому виповнилося 18 років, але життя в еміграції не давало йому спокою. Він відчував, що не може залишити війну позаду.

Йому не вистачало адреналіну, він вирішив повернутись і підписати контракт на службу в Україні, — згадує його друг Льова.

Фото: УП. Життя

Рішення стати воїном

Після звільнення Микільського у листопаді 2022 року, Толік повернувся додому, і вже через кілька днів заявив своїй матері, що вирішив йти в армію. Мама відмовляла, але Толік був непохитний у своєму рішенні. У вересні 2023 року, коли сім’я евакуювалася з Херсонщини до Миколаєва, Толік уже не запитував дозволу. Його рішення воювати стало остаточним, і хлопець вступив до 73-го морського центру спеціальних операцій.

Ми 100% одружимось: історія кохання та відваги Твікса, який віддав життя за Україну / 2 Фотографії

Толік сказав: “Якщо не допоможеш і не підтримаєш, я все одно знайду шлях”. Він був дуже хоробрий. Не знаю, звідки у нього це. В дитинстві він ні слова не казав, що хоче бути військовим — згадує мати.

Фото: УП. Життя

Читати на тему

Я піду спокійно…Історія воїна, який загинув у рукопашному бою проти росіянина

Побратими і рідні запам’ятають його як героя.

Служба в ССО: від водолаза до кулеметника

Хлопець став частиною спецпідрозділу, отримавши дві спеціальності — водолаза і кулеметника. Він проходив навчання за кордоном і постійно підтримував своїх побратимів.

За словами його друга Філі, Толік був надзвичайно відданим, енергійним і сильним. Мав природний талант до практичних навичок і показував високі результати у навчанні.

Мої практичні здібності були не такими сильними, а теоретичні — кращі. Ми доповнювали один одного: він підтягував мене фізично, а я його розумово, — розповідає побратим.

Спільно з Філею, Толік проходив численні бойові операції. Один із найяскравіших моментів — коли він фактично врятував життя побратиму, прикриваючи його вогнем під час стрілецького бою з ворогом.

Фото: УП. Життя

Завдяки рішучим діям Толіка, Філя зміг вийти з бою живим, а сам Твікс не злякався і продовжував боротьбу з ворогом.

Мрії, які не встиг здійснити

Попри свою відданість службі, Толік був дуже сімейним хлопцем. Він мріяв про створення родини з коханою дівчиною Вікторією.

Він завжди питав: “Ти поїла? Тобі щось треба?” Підтримував у дрібницях, які насправді були дуже важливими — згадує Вікторія.

Вони познайомилися у соцмережах і швидко закохалися. 

Віка завжди мріяла жити біля моря, і Твікс зробив цю мрію реальністю — орендував квартиру в Одесі. Закохані почали спільне життя, насолоджуючись прогулянками узбережжям, катанням на самокатах та переглядом фільмів.

Ми 100% одружимось: історія кохання та відваги Твікса, який віддав життя за Україну / 3 Фотографії

Одного разу Віка пожартувала, що хотіла б отримати обручку після того, як зробить гарний манікюр.

У січні 2025 року, перед своїм останнім завданням, Твікс написав їй:

Роби манікюр. Я повернусь у відпустку, і ми обов’язково одружимось.

Останній бій та загибель

На початку 2025 року, після лікування, Толік повернувся на фронт. У січні 2025 року він отримав завдання на Курщину. 16 січня, перед виходом на завдання, він зателефонував матері. Це був останній дзвінок.

Тетяна розповідає, що раніше Толік ніколи не дзвонив перед завданнями, зазвичай лише писав “Паляниця” — кодове слово, яке означало, що він йде на завдання. Але цього разу він зателефонував, і вони довго спілкувалися по відео.

Фото: УП. Життя

У ніч з 16 на 17 січня, під час важкої операції, група Толіка потрапила під масований артобстріл. Попри поранення, він залишився з побратимами, прикриваючи їх вогнем. Загинув, допомагаючи товаришам.

Побратими забрали тіло Твікса, але через численні обстріли евакуація була надзвичайно складною. 18 січня його загибель підтвердили.

Пам’ять про героя

Толіка поховали у Миколаєві. На могилі хлопця завжди лежать улюблені батончики Твікс, що стали символом його життя. Кохана Віка записала у його пам’ять пісню, а мама Тетяна, хоча і втратила сина, тепер вважає, що знайшла в її особі доньку.

Ми 100% одружимось: історія кохання та відваги Твікса, який віддав життя за Україну / 2 Фотографії

Історія Толіка — це історія мужності, патріотизму та безмежної відданості своїй країні. Його життя не було простим, але він віддав його заради свободи України.

Раніше ми писали про 19-річну Валентину Коркішко — мінометницю, яка вирушила на фронт одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії. Її історія — про силу, рішучість і боротьбу за майбутнє країни, навіть попри особисті втрати. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.