Навчила росіян співати Щедрик: історія морпіха-психологині на псевдо Вітрячок

Вона вчила російських військовополонених співати Щедрик напередодні Нового року, а за кілька тижнів до того витягала з-під мінометного обстрілу важкопоранених побратимів у Кринках. Морська піхотиниця на псевдо Вітрячок каже, що ніколи не мріяла ні про армію, ні про погони.

Ще кілька років тому її життя було схоже на казку: дизайнерський одяг, зйомки для іноземних глянців, контракти в Азії та спроби відкрити ресторанний бізнес в Італії.

Її історію розповіли в ефірі марафону Єдині новини, у слоті телеканалу ICTV, програмі Факти.

Шлях до війська

До повномасштабної війни дівчина працювала за кордоном.

— Це були модельні контракти в Азії, в основному Туреччина, Індія. Зйомки для каталогів одягу, — пригадує вона.

Останні кілька років перед повномасштабним вторгненням Віта жила в Італії, насолоджуючись сонцем, молодістю та свободою.

Їй щиро здавалося, що це і є те саме найкраще життя, про яке мріють мільйони. Але вранці 24 лютого 2022 року ця ідилічна картина розбилася об один тривожний дзвінок з дому.

Родичі повідомили дівчині, що Росія засипає бомбами українські міста.

Фото: Скріншот 

За словами Віти, в ту ж мить усі плани на майбутнє в Європі зникли, поступившись одному чіткому рішенню.

— У мене був такий чіткий пункт: потрібно повернутися в Україну, — пригадує вона.

Жодних вагань не було, лише пошук шляху додому, назустріч війні.

Повернення до України було складним — скасовані рейси, відсутність автобусів. Це зайняло майже тиждень. В рідній Коломиї вона одразу пішла у волонтерський штаб, але швидко зрозуміла: цього недостатньо.

— Прийшло усвідомлення, що я роблю замало. І що насправді я можу більше користі принести своїй країні, — зізнається дівчина.

Похід до військомату

Перший похід до військкомату був невдалим — відмовили через відсутність досвіду. Та за кілька місяців пролунав довгоочікуваний дзвінок: одна з бригад потребувала психолога.

Восени 2022-го дівчина долучилася до війська, а згодом перевелася до морської піхоти, де й служить дотепер на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки.

Пекло у Кринках і розмови з ворогом

Одним із найважчих випробувань для неї стали бої за створення плацдарму в Кринках на лівому березі Дніпра. Ворог невпинно обстрілював позиції, евакуація поранених човнами серед ночі була вкрай небезпечною.

— У мене товариш на мотолизі, бойовий медик. Я попросилася до них в групу, забрати поранених з човна, — розповідає вона.

Фото: Скріншот

Під час однієї з таких евакуацій, коли вони вже завантажували чотирьох важкопоранених побратимів у машину, почався мінометний обстріл.

— Ми уникнули влучань і встигли їх забрати, — каже дівчина.

Читати на тему

Телепорт на війну: як операторка Джесс керує боєм за сотні кілометрів

Нові технології дозволяють керувати боєм з безпечних міст, а не з бліндажів на лінії фронту

Але війна змушувала допомагати не лише своїм. Коли перед нею опинявся черговий полонений, Віта, за її словами, ставила йому одне-єдине, головне питання, яке відображало весь абсурд ситуації: “Що ти тут забув?”.

Відповідь майже завжди одна — гроші. Вона пригадує 56-річного полоненого Михалича, який спершу агресивно сипав пропагандистськими гаслами.

— Ви фашисти, вас тут треба спасати, ви всіх убиваєте, — казав російський полонений дівчині.

Та вже за кілька годин ставлення змінилося.

— Після того, як йому надали медичну допомогу, дали новий, чистий, сухий одяг, нагодували, дали цигарки, людина змінила свою думку, — згадує військова.

Росіяни співали українську щедрівку

Але найдивовижніший випадок стався 31 грудня, коли до них у полон потрапили двоє російських солдатів.

— Ввечері ми з ними розучили щедрівку, — з усмішкою пригадує вона.

Внутрішній конфлікт

Віта зізнається, що надавати допомогу ворогу, який ще 15 хвилин тому намагався вбити твого побратима, — морально нестерпно. Це постійна внутрішня боротьба.

Та попри все, дівчина переступає через себе і лікує російських полонених. Її вчинками керує не абстрактний гуманізм, а чітке усвідомлення вищої мети, бо ж вона розуміє, що життя кожного врятованого російського солдата — це надія на те, щоб витягнути з ворожого полону свого побратима.

За роки служби бували моменти, коли опускалися руки. Але Віта твердо переконана, що вона буде у війську доти, доки потрібна. До повної перемоги.

Ми знаємо багато щемких і сильних історій. Читай про операційну медсестру на псевдо Мама, яка повернулася в оточений Маріуполь попри небезпеку.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!