Посмішка — головний секрет молодості: історія 102-річного довгожителя із “блакитної зони”

Він виглядає, як звичайний дідусь: на очах окуляри, в руках паличка. Але посміхається значно більше, ніж пересічні пенсіонери.

Можливо, це одна з причин, чому Захарій спокійно дожив до 102 років. А можливо, тому що він є мешканцем острова Ікарія, який став відомий завдяки книжці Дена Бюттнера Блакитні зони. Кажуть, що там оселилися справжні довгожителі, які відрізняються міцним здоров’ям.

Та як можна не захотіти жити довго? Навіть якщо і не довго, опинитися там мріяв би багато хто. Але річ не в тому.

Важливо те, що на одного такого чоловіка-довгожителя припадає дев’ять жінок. Отож-бо мороки у них знайти собі пару!

Та Захарій за такі речі не переймається, а спокійно споглядає на Егейське море, живучи на своєму маленькому за місцевими мірками хуторі. Там є лише одна таверна, яку чоловік власноруч колись збудував.

І, здавалося б, натрудився за своє життя чимало. Можна було б очікувати, що у такому віці тільки у дворі під під’їздом сидіти чи лежати на канапі увесь день, аби лише не напружувати свій стомлений роками роботи мозок.

Проте ні, Захарій зберігає ясність розуму молодого парубка. І хоч подій не так багато, як в юності, він залишив при собі здатність радіти й цінувати кожну з них. Йде у новий день чоловік теж досить впевнено, а його рухи, здається, такі ж чіткі, як і у 20.

Інакше пояснити, як йому вдається так філігранно голитися без дзеркала й підстригати вуса, просто неможливо.

Однак, як і всі люди у віці, Захарій любить порядок. Він не чекає на захід сонця, а рано лягає спати. Не тому що зранку потрібно виконувати якісь чудернацькі секретні вправи довгожителів. Просто — звичка.

Читати на тему

Як займатися спортом, коли тобі 84 — історія бабусі з Вишгорода

Бабуся з Вишгорода розповіла про свої тренування на набережній під Києвом та звичку до великих фізичних навантажень після роботи на будівництві.

Чоловік навіть про зарядку не чув. Йому за роки роботи в таверні вистачило фізичних навантажень ще на кілька життів уперед. Або ж на ще кілька століть цього.

Секрету харчування теж не має. Ніяких молодильних яблук, чи що там ще вигадували різні народи. Звичайна їжа тричі на день, хоч і дивна, як може здатися багатьом. Тушковані боби з сиром та оцтом не кожен шлунок зможе перетравити.

Та й цигарки колись Захарій дуже полюбляв. Однак нині все ж наважився покинути.

Такий період у житті, — говорить.

Інші етапи життя легко можна знайти в його альбомі. На щастя, за 100 років накопичилось чимало фотографій. І практично на кожній чоловік сяє посмішкою.

Фантастика, але за ціле століття він досі зберіг звичку дивуватися життю. Його легко розсмішити й розпочати невимушену бесіду. Мабуть, спадкове.

Що ж стосується батьків Захарія, вони прожили понад 85 років. Він проживе вже точно більше ніж 100, а у його дочки ще все попереду — їй всього-на-всього 60, які виглядають, як гарні 40. У них любов до життя — це сімейне.

І якщо тобі здається, що жвавими бувають лише літні люди з чарівних островів, то варто звернути увагу на історію Віталія Запеки, який під звуки обстрілів написав добру і світлу книгу для улюбленої онуки. І все, щоб у неї було сонячне майбутнє.